ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Осіння казка

Казки Сергія Козлова

Із кожним днем усе пізніше світало, і ліс став таким прозорим.
— Незабаром і наша береза облетить, — сказав Ведмедик. І показав лапою на самотню березу, що стояла посеред галявини.
— Облетить… — погодився Їжачок.
— Подують вітри, — продовжував Ведмедик, — і вона вся так і затруситься, а я буду у сні чути, як падає з неї останнє листя. А вранці прокинуся, вийду на ґанок, а вона — гола!
— Гола… — погодився Їжачок.

Вони сиділи на ґаночку Ведмедикового будиночка й дивилися на самотню березу посеред галявини.
— Ось якби на мені навесні виростало листя? — сказав Їжачок. — Я б восени сидів біля пічки, і воно б нізащо не облетіло.
— А яке б ти хотів листя? — запитав Ведмедик. — Березове чи ясенове?
— Як у клена. Тоді б я восени був рудий-рудий, і ти б мене прийняв за маленьке Лисеня. Ти б мені сказав: «Маленьке Лисеня, як поживає твоя мама?» А я б сказав: «Мою маму вбили мисливці, а я тепер живу в Їжачка. Приходь до нас у гості?» І ти прийшов би. «А де ж Їжачок?» — запитав би ти. А потім, нарешті, здогадався, і ми б довго сміялися, аж до весни…

— Ні, — сказав Ведмедик. — Краще, якби я не здогадався, а запитав: «А хіба Їжачок пішов по воду?» — «Ні!» — сказав би ти. «По дрова?» — «Ні!» — сказав би ти. «Може, він пішов до Ведмедика в гості?» І тут би ти кивнув. А я побажав би тобі спокійної ночі й побіг до себе, бо ти ж не знаєш, де я тепер ховаю ключ, і тобі довелося б сидіти на ґанку.
— Але ж я залишився б у себе вдома! — сказав Їжачок.
— То й що ж! — сказав Ведмедик. — Ти б сидів у себе вдома й думав: «Цікаво, Ведмедик прикидається чи справді не впізнав мене?» А я б тоді збігав додому, взяв маленьку баночку меду, повернувся до тебе й запитав: «А хіба Їжачок іще не повертався?» А ти б сказав…
— А я б сказав, що я і є Їжачок! — сказав Їжачок.
— Ні, — відповів Ведмедик. — Краще б ти нічого такого не казав. А сказав так…

І тут Ведмедик замовк, бо з берези посеред галявини раптом зірвалися одразу три листочки. Вони трохи покружляли в повітрі, а тоді м’яко опустилися в поруділу траву.
— Ні, краще б ти нічого такого не казав, — повторював Ведмедик. — А просто ми попили б із тобою чаю й лягли спати. І тоді б я у сні про все здогадався.
— А чому в сні?
— Найкращі думки до мене приходять у сні, — сказав Ведмедик. — Он бачиш: на березі залишилося дванадцять листочків. Вони вже ніколи не впадуть. Бо вчора вночі я в сні здогадався, що сьогодні зранку їх треба пришити до гілочки.
І пришив? — запитав Їжачок.
— Звичайно, — сказав Ведмедик. — Тією голкою, яку ти мені подарував торік.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Большая книга сказок”
Сергій Козлов
Переклад з російської – І. Андрусяка
Видавництво: “Махаон”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: