TOU

Осіння подорож

Казки Юхана Саара

Ця розповідь про два листочки. Один — березовий, а другий — кленовий. Вони росли на деревах під вікнами дитячого садка. Вдень листочки заглядали до вікон і бачили, як у кімнатах гралися дівчатка і хлопчики. Дітлахи були і капітанами, що пливуть широкими морями, і льотчиками, які мчать до самісіньких зір. Листочки дивилися і сумували. Адже вони також хотіли мандрувати великим світом.
— Сумно висіти на одному місці,— казав Березовий листок.
— Як би хотілося політати й побачити інші садки, гаї,— відповів Кленовий.

Так вони розмовляли і позирали на дітлахів. А згодом настала похмура погода, після літа прийшла осінь, і дерева одягли багряні пальтечка.
Непомітно зелений Березовий листок став жовтим, а зелений Кленовий — червоним. Та сум за далекими місцями не зник. І ось одного дня, коли знялася буря, відірвалися вони і полетіли.

— Ой-ой! Лечу дивитися білий світ! — закричав Березовий листок.
— І я, і я! — вигукнув Кленовий.

Вітер крутнув їх над дахом і поніс прямо у вихор.
Внизу мигтіли білі-білі будинки, прямі, мов стріли, вулиці, звивисті річки, поля і ліси.
Жовтий Березовий листок і червоний Кленовий не могли й побачити всього, так багато було красивого і надзвичайного в цій подорожі.

— Який гарний світ! — вигукнув Березовий листок.
— Гарний! Гарний! Дуже гарний! — відгукнувся Кленовий листок.

Вони летіли ще довго-довго. А вітер, стомившись, двічі відпочивав, згодом і зовсім ущух. Жовтий Березовий листок і червоний Кленовий опустилися додолу і опинилися на парковій алеї. Тут було багато ясно-жовтих і темно-жовтих, ясно-брунатних і темно-брунатних, зелених і багряних листків. Раптом всі вони тривожно зашелестіли: обіч алеї йшли граблі. Так-так, звичайні залізні граблі. Вони згрібали листя докупи і вже наближалися до наших друзів.

— Ой, мені боязко! — мовив Березовий листок
— Мені теж, мені теж! — затремтів Кленовий.

А граблі, згрібаючи листя, мали страшний голос, бо їх зубці були довгі й гострі.
На щастя, вітер уже відпочив, повіяв знову і підхопив Березовий і Кленовий листки.
Вони полетіли над полями, над ріками і гаями. Летіли годину, другу, третю… Летіли цілісінький день — аж натомились, бідненькі.

— Я не хочу більше літати по білому світу! —- вигукнув Березовий листок.
— І я втомився, втомився… — відповів Кленовий.

Почув це вітер і ніжно опустив їх на лісовій галявинці, а сам гайнув собі далі.
Жовтий Березовий листок і червоний Кленовий зосталися самі. Споночіло.
— Я боюся, — прошепотів Березовий листок.— І я, і я! — затремтів Кленовий.
У цей час почулося дивне пирхання. Це був їжак. Гуляючи лісом, він шукав листя для килима, аби було зручно й тепло спати взимку.
— Чудово! Цей Кленовий листок подобається мені! Чудово! — задоволено бурмотів їжак і, наколовши на голки Кленовий листок, заліз у дрімучі кущі.
Попирхав там ще трохи, натяг на себе листяний килим і, сопучи, невдовзі заснув.
— Зостався я тепер сам один.— жалівся жовтий Березовий листок.— Ні, ти не сам! — промовив тоненький голос.
Березовий листок злякався.
— Хто це говорить?
— Це я, пролісок,— сказав знову тоненький голос.— А ти лежиш біля мене. Я дуже радий, бо зможу спокійно спати узимку. Навесні я прокинусь рано-рано, аби позичити небові сині барви. і небо перефарбує зимовий сум. Дякую, дорогий Березовий листочку ти мене зігріваєш. На добраніч!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 20

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Вечірні казки”
Юхан Саар
Переклад з естонської – О. Завгородній
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1971р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: