Осіннє
Оксана Кротюк
Струсила грушка листя шерехке.
Струсила і, зажурена, зітхає.
Бо дощ осінній все іде та йде,
А в неї одежини вже немає.
По листі мокрому, як сірий корабель,
Пройшов їжак. Задумався, спинився:
Було ж тут груш, і яблук, і морель…
А світ узяв і так перемінився.
Джерело:
“Неслухняне левенятко”
Вірші для дітей
Оксана Кротюк
“Видавництво: “Преса України ”
м. Київ, 2008 р.
Вірш класний но йього вчить мені було тяжко!