Ослиця і гіена

Африканські казки

Якось увечері, після цілого дня важкої роботи, ослиця відпочивала, прив’язана до кілочка за хижею свого господаря, а її маленький віслючок весело стрибав біля неї.

Неподалік гуляла гієна.

Побачила вона ослицю і віслючка, спинилася та так вже солодко зверта­ється до ослиці:

-Який гарненький віслючок! Шкода було б його втратити. Треба його оберігати і пильно доглядати. А чи маєш ти, ослице, чим боронитися?

Ви вже, звісно, здогадалися, що насправді гієна хотіла зловити віслючка й з’їсти, але спершу їй треба було розвідати, чи нема тут небезпеки.

Ослиця здогадалася про таємні наміри гієни.

-Бачиш мої великі рухливі вуха? — відказала вона.— Оце і є моя зброя. Дякую за турботу, але з такою зброєю я нічого не боюся.

Гієна всміхнулася, вищиривши гострі зуби, і, думаючи, що вивідала в ослиці її таємницю, пішла собі, міркуючи, що при нагоді зловити віслючка.

Настала ніч. Гієна почала тихенько підкрадатися ззаду, щоб зненацька схо­пити ослицю за вуха. Але ослиця лише вдавала, що спить. Вона чекала. І як тільки гієна підійшла досить близько, щосили вдарила її по носі задніми ногами.

Оглушена гієна впала на спину. А як оговталася, то насилу підвелася й мовчки побігла геть. Відтоді ніхто її більше не бачив коло того загону.

Чи ви помітили, любі друзі, що, на щастя, злість і дурість у парі ходять?

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Казки народів Африки”

Упорядник- М. А. Венгранівська

Переклад – М. А. Венгранівська

Видавництво:”Веселка”

Київ, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: