Острів людожерів

— Не бійся,— відповів Кана.— Якщо врятуємось, то я обов’язково тебе звідси заберу.

Увечері знову прийшла Мамуя до моряків і мовить:

— Усі в селі думають, що ви вже на волів перетворилися. Завтра багатьох із вас хочуть зарізати і з’їсти, отже сьогодні вночі вам треба з острова втікати. Як місяць зійде, пришлю я свою служницю, вона вас з села виведе. А біля моря я човен залишу, так що обов’язково біжіть! Хай вам боги допоможуть!

— Дякую тобі,— сказав Кана.— Ніколи я тебе не забуду і обов’язково за тобою приїду.

Пізно вночі, як і казала Мамуя, прийшла до моряків її служниця і вивела їх до моря. А там і справді човен чекав. Тільки вони в човен сіли, бачать — біжить по стежці Мамуя.

— Візьміть їжу та воду,— радить. А потім обернулася до Кана: — Ось тобі стебло чарівного бамбука, він вас від усього захистить. Росте цей бамбук лише на нашому острові. Як настигне вас у морі велика хвиля, зламай одне колінце, і хвиля вас не загубить.

Рушили моряки в дорогу. А море неспокійне, хвилі піднімаються, того дивись човен накриють. Злякалися матроси:

— Знову море нас погубити хоче.

Але Кана їх заспокоїв.

— Є в мене чудовий засіб від хвиль та штормів,— каже.

Зламав він одне колінце бамбука, в море кинув, і в туж мить заспокоїлися хвилі і вітер стих.

Всю ніч пливли моряки, а як стало світати, побачили вони, що далеко позаду залишився острів людожерів.

— Врятувалися ми завдяки тому, що серед нас Кана опинився,— почали говорити моряки.— Коли повернемося живими додому, виберемо його капітаном.

Здійнялося над морем сонце. Повернувся до матросів гарний настрій-все страшне позаду. Раптом бачить Кана, з’явилась на горизонті чорна хмарка, почала вона рости, рости і все більше наближатися.

— Та ніяка це не хмара,— вигукнув Кана.— Це людожери за нами в погоню пустилися.

— Що ж нам тепер робити? — почали питати моряки.

— Довіртеся мені, що-небудь придумаємо,— заспокоїв їх Кана.

Озирнувся він довкола, бачить— лежить серед моря невеликий острівець, порослий лісом.

— Гребіть до того острова,— наказав він своїм друзям.

Пробралися моряки через коралові рифи, що острів оточили, на піщаний берег вискочили і швидше до лісу побігли.

— Стійте! — зупинив їх Кана.— Необдумано ми з вами вчинили — на піску свої сліди залишили. Доберуться людожери до острова, відразу зрозуміють, де нас шукати. Треба на берег повернутися і сліди заплутати.

Послав Кана двох матросів на берег сліди заплутувати. Тільки вони назад у ліс прибігли, людожери до острова підпливли.

— Не втечете! — кричать.— Острівець маленький, безлюдний, сховатися тут ніде!

Кинулися людожери островом нишпорити. А Кана із друзями у лісі велику нору знайшли, сидять – не дихають. Дочекався Кана, коли людожери подалі в ліс зайдуть, і каже:

— Тепер саме час нам тікати з цього острова.

Кинулися моряки на берег, сіли в човен, на якому чудовиська припливли.

—  Оце диво! — кажуть.— Чарівний цей човен, чи що? Керма не видно.

Прив’язали вони до нього свій човен і наказали:

— Неси нас, диво-човен, звідси до рідних берегів.

Полетів чарівний човен з небаченою швидкістю, ледь води торкаючись. Дивуються моряки:

— Бувають на світі такі дива! Ніхто нас тепер наздогнати не зможе!

А що ж сталося з людожерами? Обшукали вони весь острів і знову на берег повернулися. Бачать — зник їх човен, як би і не було його. Зрозуміли вони тоді, що перехитрив їх Кана. Закричали людожери, завили, ногами затупали, та що поробиш? Так і залишилися вони на безлюдному острові своєї смерті чекати.

А моряки до столиці повернулися живі і здорові. Розповіли вони своєму володареві про острів людожерів. Наказав король зібрати сміливців і на острів той податися. Поплив з ними і Кана. Радісно зустріла його Мамуя. Разом вони до столиці повернулися і жили довго та щасливо. А чарівний бамбук ще багато разів рятував їх від штормів та тайфунів.

Сторінки: 1 2