TOU

Острів розмовляючих птахів ( 9 казка)

Анатолій Валевський

Запрошення

У печерному місті панувало гомінке пожвавлення. Заклопотані гноми снували туди-сюди головним проходом. Деякі з них котили візки наповнені залізною рудою. Інші тягли скопом плавильні форми. Треті – інструменти. Словом, всі були при ділі.

Звичайно ж не обійшлося без цікавриків. Клайм з Брегоном були тут як тут. Вони всюди тицяли свої непомірно допитливі носи, намагаючись дізнатися, в чому причина такої незвичайної метушні. Друзі-цікаврики приставали зі своїми невичерпними питаннями до всіх гномів поспіль, але ті лише відмахувалися від них і поспішали далі.

– Ні, так не піде, – вирішив Клайм. – Потрібно кого-небудь зупинити і випитати все докладно.

– Легко сказати, – заперечив Брегон, надувши щоки. – Спробуй їх зупинити! Носяться як очманілі, а відповідати не хочуть.

У цей час неподалік з’явився товстун Глорі. Старанно пихкаючи, він штовхав перед собою візок з вугіллям. Ніс його був вимазаний сажею, а очі весело блищали.

– Ось хто нам все пояснить! – зраділо вигукнув Клайм, підштовхнувши ліктем в бік Брегона, і кинувся до Глорі.

Побачивши цікавриків, гном відпустив візок і хотів втекти, та не встиг – друзі вже обступили його з обох боків.

– Чого це раптом ти, братику Глорі, візок кинув?! – примружився Клайм. – Мабуть, від нас хотів втекти?!

– Ага… втечеш від вас, як же! – приречено зітхнув Глорі.

– Ото ж бо! – задоволено проголосив Брегон, беручись в боки. – А тепер розповідай, та скоріше: що тут у вас відбувається?

– Як?! – гном від подиву аж очі витріщив. – Невже ви нічого не знаєте?! Ну й справи! Уявіть тільки: всі вже знають, а цікаврики – ні. Небувалий випадок!

– Ти нам тут зуби не заговорюй, – невдоволено насупився Брегон. – Кажи вже до пуття!

– Та чого ж тут розповідати, – розплився в самовдоволеній усмішці Глорі. – Мореплавці зі Східної гавані будують великий корабель, який відправиться в далеке плавання до берегів, де живуть люди. Адже вже вирішено, що Дрімландію пора відкривати.

Клайм заклопотано почухав ніс.

– Це ми і самі знаємо, – сказав він. – Тільки я щось не зрозумію, до чого тут гноми?

– Як це – до чого?! – Глорі ледь не задихнувся від обурення. – Ми ж для цього корабля робимо якоря, ланцюги і ще багато всяких ручок, поручнів, гачків…

– Ага, тепер зрозуміло, – Клайм пустотливо блимнув очима. – Мені от, наприклад, цікаво: а якої довжини буде якірний ланцюг?

Гном розгублено знизав плечима.

– Я не знаю… про це потрібно запитати Барліна…

– От-от, – підхопив Брегон. – Веди нас прямо до нього, а заодно попутно розкажеш, куди і навіщо ти везеш вугілля?

– І чому у тебе ніс в сажі? – додав Клайм.

Глорі вже зібрався, було, обуритися, але тут поруч пролунав знайомий гучний голос:

– Клайме! Брегоне! Ось ви де! А я вже з ніг збився, всюди розшукуючи вас…

Цікаврики швидко озирнулися і зраділо вигукнули:

– Капітане Хендсвел!

До них, широко посміхаючись, наблизився знаменитий мореплавець і поплескав друзів по чубатих головах. Його засмагле, облямоване кучерявою борідкою обличчя сяяло щирою радістю. Від капітана віяло свіжим морським повітрям.

– Добре, що я встиг вас знайти, – сказав він. – А то ж мені вже прийшов час їхати.

– Ой, як же так?! – засмучено вигукнув Клайм. – Тільки-но зустрілися і вже пора розлучатися…

– Не сумуй, Клайме, – заспокоїв його Хендсвел. – Я сподіваюся, що ми скоро знову зустрінемося.

– Де?

– У мене на кораблі.

Капітан змовницьки підморгнув цікаврикам і урочисто оголосив:

– Я запрошую вас обох відправитися зі мною в плавання на Острів розмовляючих птахів!

Від несподіванки друзі на мить аж остовпіли.

– Невже і мене теж? – недовірливо прошепотів Брегон.

– Ну звичайно ж!

Хендсвел дружньо поплескав його по плечу.

Клайм шмигнув носом і, зніяковіло почервонівши, боязко запитав:

– А можна, ми візьмемо з собою Таффі?

Капітан замислено почухав бороду, а потім, лукаво посміхнувшись, махнув рукою:

– Ну, гаразд. Хоч і не жіноча це справа, але в цей раз зробимо виняток. Тим більше для Таффі!

Клайм ще більше почервонів, але залишився задоволений.

– Ну що ж, друзі, – заквапився Хендсвел. – Мені пора їхати додому. Через тиждень наше судно відправляється до Острова розмовляючих птахів. Дивіться, не запізнюйтеся!

Він розпрощався з цікавриками і попрямував до виходу з Печерного міста.

Клайм і Брегон, від захвату забувши про Глорі, який, роззявивши від подиву рот, весь цей час стояв поруч, щодуху помчали до Таффі, поспішаючи повідомити їй про запрошення капітана Хендсвела. Коли вони втекли, Глорі заздрісно подивився услід цікаврикам, зітхнув і впевнено сказав:

– Ну все, тепер чекай пригод!

 

В дорогу

Дізнавшись про майбутню подорож на острів, Таффі дуже зраділа. Вирішено було, що друзі відправляються в Східну гавань через два дні. За цей час необхідно було завершити всі справи і зібратися в дорогу. На цьому і порішили.

Таффі зробила вдома генеральне прибирання (як-ніяк вона їхала на тривалий час і не хотіла залишати безлад). Потім наготувала про запас для батька всякої смакоти, а наостанок зайнялася шиттям, так як вирішила в знак подяки за запрошення подарувати капітанові Хендсвелу сорочку розшиту золоченими якорями.

Брегон ж замкнувся в своїй хатині, закрив усі вікна і навіть ніс на вулицю не висував. Що він там робив, залишалося загадкою. Навіть Клайму нічого не вдалося дізнатися, хоч як він і не викручувався, намагаючись зазирнути в шпаринку під дверима. Із замкненого зсередини будиночка долинали якісь дивні звуки: стук, скрип і тріск. Лише один раз, коли Клайм особливо наполегливо стукав у двері, з віконця виглянув кострубатий Брегон. Він був весь в тирсі і явно чимось стурбований.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Казки Кремезних гір”
Анатолій Валевський

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: