TOU

Овез Ялта

Туркменські народні казки

Були собі колись давно чоловік та жінка, і мали вони сина Овеза. Вже й парубком став, а з хати не виходить— лежачи об’їдає старих батьків. Це вже йому й вісімнадцять сповнилося, а він ані за холодну воду. Через те й дали прізвисько Ялта — лежень, мовляв.
Тільки настав час, коли вже несила було знести людський глум, і Овез Ялта надумав ось що вчинити: «Усі люди щось роблять. А я теж людина. Мабуть, недобре, що я лежма лежу. Ну піду я з караваном до іншого міста та зароблю грошей».
Пристав Овез до купців і помандрував з ними світ за очі. Довго йшов той караван чи ні, а приїхали одно¬го дня купці до чужого міста. Відпочив Овез, а вранці пішов на базар шукати роботи.
Аж це йде якийсь купець базаром та й гукає:
— Хто найметься до мене, тому платитиму нечесних грошей — тисячу тенгне , а чесних — одне тенгне! Хто найметься, ходи сюди!
Підійшов до нього Овез та й найнявся за одне тенгне чесних грошей на місяць. Минув місяць — віддає йому купець зароблене тенгне. Пішов Овез на базар запитати, чи ніхто не їде в його рідне село. Аж чує, лаштується туди той самий караван, з яким він сюди приїхав. Кинувся Овез по крамничках, щоб накупити гостинців батькам, тільки ж за одне тенгне ніхто нічого доброго не продавав, саму лише кішку. Купив Овез ту кішку та й просить караван-баші, щоб передав батькам. Зав’язав той кішку в торбину та й повів караван у дорогу. А Овез лишився працювати далі.
Пройшов караван чималенько шляху та й зупинився в одному місті перепочити. А там розвелося стільки мишей, що навіть у казан з юшкою падали. І не було в усьому місті жодної кішки. Дізналися мешканці того міста, що у караван-баші є кішка, й почали благати, щоб він їм продав її.
На що караван-баші відповідав:
— Ця кішка не моя. Це мені один чоловік доручив, щоб я відвіз її до нього додому.
Тоді зібралися найстаріші люди міста й запропонували караван-баші:
— Чоловіче добрий, віддай нам кішку, а ми насиплемо тобі повну торбу золота.
Віддав їм караван-баші кішку й, забравши торбу золота, повіз батькам Овеза.

А Овез пронаймитував у свого хазяїна ще один місяць і знову заробив одне тенгне. Пішов на базар, щоб купити додому якийсь подарунок, але так нічого й не виходив. Протинявшись даремно, купив на своє тенгне пса. Вирішив, що завтра знайде чоловіка, який ішов би в їхнє село, і передасть батькам того пса. А поки що уклався спати. Прокидається Овез уранці та й бачить, що біля нього корчиться величезний дракон.
— Агей, юначе,— промовив він до Овеза,— я єдиний син падишаха драконів. Багато років минуло, як я посварився з батьком. Якщо ти помириш мене з ним, то всі твої бажання здійсняться, а ні—я тебе з’їм.
Овез так перелякався, що й не знав, як йому вчини¬ти. Нарешті відповів:
— Гаразд, я помирю тебе з батьком.
Та й пішов за драконом. Кілька днів мандрували вони вдвох, аж поки дракон не сказав:
— Дорогою траплятимуться нам здоровенні змії — ти їх не бійся. Якщо я з тобою, нічого лихого те гаддя тобі не заподіє. Коли ж помириш мене з батьком і він запитає, як тобі віддячити, то зроби так, як я навчу. Є в мого батька перстень, який виконує будь-які забаганки. Отого перстня ти й проси в батька. Нічого не бери, що б він тобі не пропонував, тільки перстень. »
— Ось син падишаха!
Нарешті прийшли вони до падишаха, чемно привітали його, і Овез почав:
— О падишах! Ти господар безмежного краю — навіщо тобі сваритися з одним-єдиним сином? Падишах сам повинен мирити тих, хто ворогує, а тому й тобі годилося б негайно помиритися зі своїм сином.
Почувши такі слова, падишах драконів одразу ж помирився з сином. Усі страшенно пораділи і влаштували веселий бенкет на три дні і три ночі.
Минуло ще кілька днів, протягом яких Овеза вітали й шанували, мов найдорожчого гостя. Нарешті він захотів повернутися назад, і падишах драконів сказав:
— Ти вчинив мені таке добро — я теж хочу тобі віддячити. Що хочеш, те й проси.
— Я хочу, щоб ти був здоровий, та й тільки. Кажуть, правда, ніби у тебе є один перстень. Якби ти мені його дав…
Почувши таке, падишах драконів тяжко зажурився. Жаль було йому цього перстня, та все ж таки віддав його Овезові. А юнак попрощався з драконами й пішов додому.

Зустрівшись із батьком та матір’ю, Овез розповів їм усю свою пригоду, а потім наказав персневі, щоб привів до нього продану кішку.
Після цього попросив матір, щоб пішла посватати за нього падишахову дочку. А падишах цього краю був лютий і свавільний, тож Овезова мати боялася йти до нього.
А син усе благає: «Іди, мамо! Хоч би який калим він запросив, я все виплачу».
Багато хто вже сватався до падишахової доньки, але як тільки падишах казав, який він хоче калим, усі йшли ні з чим.
Овезова мати, ні жива ні мертва, підступила до падишаха й розповіла, чого прийшла. Як побачив падишах таку убогу сваху, то аж закричав од люті. І щоб ніхто більше з бідняків не потикався до нього й на поріг, загадав Овезовій матері таке:
— Щоб завтра на ранок стояла отут кам’яниця на чотири кути і вся в золоті. На кожному куті — по золотій оселі, а в них: у одній — весна, в другій — осінь, у третій — літо, а в четвертій — зима. Зробить твій син усе це — забере мою дочку, а як ні — хай прощається з життям.
Вислухала все це Овезова мати та й пішла додому, вбита горем.
— Ну як, мамо, на коні чи під конем? — зустрічає її син.
— Ой, добра б йому не було, такому коневі! Падишах такий калим запросив, що де вже там подужати! І ще сказав, що коли його наказ не виконаємо, то всіх нас згубить.
— Не журися, ненько,— одказує Овез,— нічого нам падишах не заподіє, швидше ми з нього душу витрясемо. Зараз ми набудуємо всього, чого забажав падишах, і навіть більше.
Він загадав персневі, і все було зроблено, як того жадалося. Одружився Овез із дочкою падишаха, і люди гуляли на весіллі сім днів і сім ночей — так щедро розіслав молодий весільну скатертину.
А падишах усе дивувався та думав: «Душею присягаюся, що тут щось не те. Кілька падишахів не могли виплатити мені калим, а злидар узяв та й заволодів моєю дочкою. Що це таке?»

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 8

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Туркменські народні казки”
Переклад – Г. Халимоненко
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1979 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: