Падишах і візир

Якось привели купці до падишаха чудових коней. Сподобалися скакуни падишаху, купив він їх і поставив у свої стайні. А купцям дав ще двісті тисяч рупій і наказав привести таких самих скакунів. Купці вклонилися падишаху і пішли з миром.
Пройшло багато часу. Раз викликає падишах до себе візира і каже йому так:
— О найхитріший із хитрих! Напиши мені імена всіх дурнів моєї країни.
Усміхнувся візир і відповів:
— А я вже написав, володарю!
— Так швидко?! – здивувався падишах. – А хто перший по дурості?
— Ти, о повелителю, нехай проститься мені зухвалість слів моїх.
Ще більше здивувався падишах такої нечуваної сміливості і запитав:
— Але ж чому?
— Ти дав купцям двісті тисяч рупій, а в заставу нічого не взяв, чи не так?
— Так.
— І ти не знаєш, хто вони й звідки, чи не так?
— Так.
— Невже ти думаєш, що вони приведуть тобі коней?
— А що коли приведуть?
— Тоді я викреслю твоє ім’я, о володарю, а на його місце впишу їхні імена!