Пан та Іван в дорозі
Байки Степана Руданського
Ізійшлися пан з Іваном,
По світі мандрують…
Разом їдять, розмовляють.
Разом і ночують…На кождому через плечі
Висить по торбині…
Лиш пан таки у чемерці,
Іван — у свитині…Ідуть вони дорогою,
Стали ночувати,
Аж пан собі задумує
Хлопа ошукати…Та й говорить до Івана:
«Знаєш, що, Іване?
Годилося б попоїсти!..»
«То що ж? Їжмо, пане!..»«Але знаєш, що, Іване?
Починаймо з твої!
Як твоя буде порожня,
То тогді до мої!»«Добре, пане!» — Іван каже,
Зняв свою торбину,
На травиці зеленії
Постелив свитину…Попоїли таки добре;
Комара здушили…
Рано встали, до снідання
Торбину кінчили.Прийшов вечір. Знов у полі
Стали ночувати.
Вже панові оце б торбу
Треба починати.Але пан собі ні слова…
На землі лягає,
Кладе торбу під голови,
Хлопа замовляє:«Що би ти робив, Іване,—
Пан зачав питати,—
Якби тобі довелося
Таке поле мати?..»«А що ж, пане, я орав би,
Хлібом засівав би
Та ходив [би] до Адесу,
Сіль і гроші мав би…»«А що я — не так зробив би, —
Пан почав казати.—
Я б казав би на сім полі
Місто збудувати…Там би в мене стояв палац,
Там підряд крамниці,
Там перекупки з булками,
А тут дві різниці…Отогді приходь, Іване,
В мене балувати!..»
«Ет, спасибі, — Іван каже, —
Лучче будем спати!..»Незабаром коло пана
Став Іван хропіти,
Незабаром коло него
Став і пан сопіти…Тілько що пан заснув добре,
Іван підійнявся
Та до панської торбини
Як сам присотався…То і курку, і печеню,
І кавалок кишки —
Все, що було у торбині,
Стеребив до кришки.Пробудився пан раненько.
Пропаща година!
Хоче їсти, сіромаха,
Та пуста торбина…Розбуджує він Івана
Та й його питає.
А Іван стиснув плечима
Та й одповідає:«А що ж, пане, таж ви вчера
Місто будували:
Тут стояло дві різниці,
Там булки стояли!..А по місті, звісне діло,
Собаки ходили!..
То вони ж то вашу торбу,
Певне, стеребили?»Посвистав пан по торбині,
Нічого діяти!..
«Вставай, — каже, — вже, Іване!
Підем мандрувати…»Пішли вони, ідуть степом,
Тяженько зморились…
Аж насилу перед вечір
До села прибились.Ідуть вони в коловорот,
Аж блукає гуска…
Іван гуску — та в торбину —
Є вже і закуска!..Бракувало тілько хати
Переночувати…
Але вони завернули
До пустої хати…Прийшли собі, відпочили,
Гуску спорядили…
Спорядили, як годиться,
У піч посадили…Аж пан знову замишляє
Хлопа ошукати…
Та й говорить: «Що ж, Іване!
Ми лягаймо спати!Та кому із нас присниться
Кращая закуска,
То вже ціла тому взавтра
Достанеться гуска!…»«Та як спати, то і спати
Нічого діяти!»
Постелив Іван свитину
Та й лягає спати…Серед ночі захропів пан,
Іван пробудився,
Із’їв собі цілу гуску
Та й знов положився.Рано будить пан Івана
Та давай казати,
Як то Бог його до себе
Просив балувати,Та якії там потрави
Йому подавали,
Та як його всі святії
Їсти припрошали…«Ані слова! — Іван каже.—
Ваша правда, пане!
Я сам бачив, як ви їли
Якісь марципани…Та дивлюсь, що не голодні,
Маєте закуску,
Та й сів собі коло печі
Та й стеребив гуску!..»«Чи ж то правда? — пан питає,
Всю із’їв, Іване?»
«Та аби я так здоров був,
Як всю із’їв, пане!..»Димом здимів пан голодний,
А Іван озвався:
“Хтів когось пан ошукати
Та й сам ошукався!”