ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Панахида по коту

Українські народні казки

У одного чоловіка був порядний кіт, ніколи не робив шкоди. Як господар не дасть сам, то він, бувало, мимо ласощів пройде і не гляне на них. Жив тільки самими мишами. Зразу було йому гарно, мишей було повно, а далі миші стали боятися, не показувалися без потреби з нори. Виткне, бувало, з нори голову, роздивиться навколо, і як нікого не видно, тоді тільки вилазить із нори, а як почує котячий запах, то швидко ховається чим далі в нору. Котові випадало хитрувати на всі лади. Іноді прикидався сонним або здохлим, а іноді просиджував, бувало, цілий день біля нори, чекаючи, поки миша виткнеться з неї.

Одного разу кіт просидів цілий день біля нори і не піймав жодної миші. Побачивши неподалік від нори кінець палиці, що стирчала з покрівлі, повис на ньому передніми лапами. Молода миша виткнула голову із нори і побачила, що кіт висить, повернулася в нору і розповіла всім своїм своячкам:

— Сестрички! Я бачила новинку. Радуйтеся і веселіться!

— Що таке? — спитали подруги.

— Та що, нашого ворога повісили. Тепер ми будемо вільно гуляти.

Миші одна за однією почали висуватися з нори і потихеньку наближатися до кота. А стара миша, що вже не раз була в бувальцях, почала сваритися на мишенят:

— Не підходьте до нього близько, бо він вас обдурить. Знаю я його хитрощі. Може, він висить без мотузка, тоді бережіться його.

Мишенята не послухали старої миші, всі вилізли з нори і з радощів постановили відслужити молебен своєму Богові, що спас їх від лютого ворога. Одна з них була зручна і відважна, підступила до кота ближче від усіх і почала читати вірш:

Жив мурлика

Та був мурлика,

Кіт сибірський,

Рост богатирський;

Сіра на йому шкурка,

Вуси як у турка;

Був він бішений,

На кражі помішаний,

За те, мабуть, і повішений.

Радуйтесь, миші,

Радуйтесь, криси,

І вся наша природа,

Настала тепер нам свобода!

Не вспіла миша закінчити віршу, кіт ожив і миттю кинувся до мишей та ну ж їх хапати. Чимало тоді перепсував їх, кілька штук задушив на смерть, а кілька покалічив, ледве повтікали, куди яка попала. Опісля сів біля нори і пильнував, поки яка миша кинеться до нори ховатися в своє гніздо. Після того миші переселилися жити в інше місце.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 10

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Казки про тварин”

Видавництво: “Наукова думка”

Київ, 1976 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: