Паровозик Чу-Чу

Жив-був на світі один паровозик. А звали його Чу-Чу. Це тому, що, перш ніж їхати, він завжди говорив: «Чу-чу».
А їздив Чу-Чу лісовою дорогою, від однієї станції до другої. Трохи постоїть Чу-Чу  і далі поїде.
А потім там, де паровозик їздив, автомобільну дорогу збудували. А паровозику сказали: «Знаєш що, Чу-Чу, тобі треба трохи відпочити. Краще йди в музей».
Пішов паровозик і бачить, що хтось димить. А може, це також паровоз. Тільки це був сторож зоопарку.
– Чого сумуєш? — запитав його паровозик.
– Та ось, – відповів той, – захворів наш поні. І тепер нема кому дітей возити.
— А може, я спробую. Трошки – трошки, — попросив паровозик.
І сторож запряг його, навіть дзвіночки повісив.
Діти цьому були дуже раді. Адже ніхто з них раніше не їздив старовинним паровозиком. Вони весь час гладили його і говорили:
– Який ти гарний, який чудовий.
Чу-Чу сміявся і відповідав:
— От я й дожив до веселих, щасливих дзвіночків.