ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Паровозик з Ромашково

Казки Геннадія Циферова

Усі паровози були як паровози, а один був дивний. Він скрізь запізнювався.
Не раз паровозик давав чесне, благородне слово: ніколи більше не дивитись на всі боки. Однак щоразу починалося те саме. І ось одного разу начальник станції йому суворо сказав: «Якщо ви ще раз запізнитесь… То…» І паровозик все зрозумів і загудів: «Оооооооостаннє чеееестнеее благоорооодне слоооово».
І дивному паровозику востаннє повірили.

Тук-тук — їхав він дорогою. Помітив лошатко, хотів поговорити, але згадав про чесне слово і поїхав далі. Чи багато їхав, чи мало, але жодного разу, жодного разу не озирнувся. І раптом голос із лісу. Зітхнув паровозик, подумав ще раз і в ліс попрямував. А пасажири визирнули у вікно і, помітивши ліс, стали кричати:
— Неподобство, ми запізнимося.
– Звичайно, – сказав паровозик. — Але все-таки на станцію можна приїхати й пізніше. Але якщо ми зараз не почуємо першого солов’я, ми запізнимося на всю весну, громадяни.
Хтось намагався заперечити, але найрозумніші кивнули: здається, він має рацію.
І всю ніч весь поїзд слухав спів солов’я.
На ранок поїхали далі. Чи багато, чи мало їхали, але паровозик жодного разу не озирнувся. І раптом ніжний запах із гаю. Зітхнув паровозик, замислився ще раз, зітхнув і в гай попрямував.
— Неподобство, неподобство! — знову закричали пасажири. – Запізнимося, запізнимося.
І знову паровозик відповів:
– Звичайно. І все-таки на станцію можна приїхати і пізніше. Але якщо зараз ми не побачимо перші конвалії, ми запізнимося на все літо, громадяни.
Хтось намагався заперечити, але найрозумніші погодилися: здається, він має рацію. Зараз час збирати конвалії.
І весь день весь поїзд збирав перші конвалії.
Тільки надвечір поїхали далі. Чи багато, чи мало їхали, але паровозик жодного разу, жодного разу не озирнувся. І раптом виїхали на гору. Глянув паровозик у далечінь і зупинився.
– А тепер чому стоїмо? – Здивувалися пасажири. – Ні квітів, ні лісу.
— Захід сонця, — тільки й сказав паровозик. – Захід сонця. І якщо ми не побачимо його, то, можливо, ми запізнимося на все життя. Адже кожен захід сонця єдиний у житті, громадяни.
І тепер уже ніхто не сперечався. Мовчки й довго дивилися громадяни на захід сонця за горою і вже спокійно чекали паровозного гудка.
Але ось, нарешті, станція. Вийшли пасажири із поїзда. А паровозик сховався. «Зараз,— думав він,— ці строгі дядьки та тітки підуть до начальника скаржитися».
Однак дядьки і тітки чомусь усміхнулися і сказали:
— Паровозику, дякуємо!
А начальник станції чимало здивувався:
— Та ви ж запізнилися на три дні.
— Ну то й що, — сказали пасажири. — А могли б запізнитись на все літо, на всю весну та на все життя.
Ти, звичайно, зрозумів сенс моєї казки. Іноді не варто поспішати.
Якщо бачиш красиве, якщо бачиш хороше – зупинись.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Большая книга сказок“
Геннадий Цыферов
Видавництво: “Махаон”, 2011 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: