TOU

Пастухи і місяць березень

Португальські народні казки

Березень добрий – цілий рік добрий», – кажуть селяни в Індана-а-Нова. І недаремно так кажуть, бо Березня норовливий місяць: варто йому подути з гір холодним вітром – зав’януть на пасовищах трави, загинуть у полях паростки пшениці. Так повелося ще з тих далеких часів, коли гори та річки, земля та зірки, навіть роки та місяці вміли розмовляти, як люди.
Давно це було.
Багато років поспіль погана весна приходила на селянські землі. Від холоду гинули отари, вимерзала озимина. З сил вибилися пастухи та хлібороби. Тоді старші пішли побачити місяць Березень і якось з ним домовитись.
Прийшли, зняли шапки, вклонилися Березню:

— Сеньйоре Березень, ваша милість, ви ключі до всього року, — сказали вони норовливому місяцю. – Якщо ви милостиві до нас – то ми радісні, якщо суворі – нещасні. Зжальтеся цього року над нашими отарами і землями, ми в боргу не залишимося: на подяку кожен з нас принесе вам по ягняті.
Вислухав Березень старих і ні слова не сказав у відповідь ні слова. Чекали, чекали, а він все мовчить та мовчить.
– Ну що ж, – вирішили селяни, – хто мовчить, той згоден!
Натягли шапки і з великою надією повернулися до своїх селищ.
Літні люди не помилилися. Сеньйор Березень дотримався своєї обіцянки. Весь місяць весняне сонце лагідно пригрівало землю, зеленим килимом одягнуло гірські схили, а дощів випадало рівно стільки, скільки треба. Суворих вітрів не було й близько.

Швидко минули один за одним веселі дні місяця Березня, бо кожен день приносив людям радість, а хто радіє, той днів ніколи не рахує. Нарешті настав двадцять дев’ятий день місяця.
Зібралися пастухи. Літні люди кажуть:
– Настав час розплатитися з сеньйором Березнем. Нехай кожен із вас віддасть йому обіцяне ягнятко!
Але молоді не погодились з ним.
Найскупіший вийшов уперед. Він не любив виконувати своїх обіцянок і сказав:
– Хіба не пройшов місяць Март? Йому залишилося лише два дні життя. З усього видно, що поганої весни цього року не буде. То навіщо ж ми віддаватимемо ягнят сеньйору Березню? Нам ягнята самі знадобляться.
Похитали старі мудрими головами, але інші – а їх було багато – розкричалися, розшумілися і врешті-решт вирішили залишити собі ягнят і не відавати їх місяцю Березню.
Звичайно, сеньйор Березень відразу ж дізнався про це рішення і розлютився.

– Брехуни! – зашумів Березень холодним вітром. – Ви не хочете виконувати обіцянку, але в мене залишилося ще два дні, а третій я позичу у мого кума – Квітня. Три дні немаленький термін, за три дні я встигну провчити вас по заслугах!
Він дмухнув, і зів’яли на пасовищах трави. Холодний вітер зірвався з гір і загинули в полях паростки пшениці. Три дні і три ночі поливав Березень землею дощами, веселі пасовища перетворив на голі скелі, а квітучі поля – на сумні долини. Ягнята і вівці гинули від холоду, і рік, що почався веселим, квітучим березнем, став роком голоду, злиднів та руйнування.

Так було в давнину, коли ще й гори і річки, і землі та зірки, навіть роки та місяці розмовляли, як люди, але й досі не забули про колишнє нещастя селяни в Індана-а-Нова та всі ті, хто живе з ними по сусідству, – пастухи та працьовиті землероби. Вони пам’ятають і щовесни повторюють свою пісеньку-приказку:

Якщо у березні розквітає
Пишним кольором гірський край,
Значить, літо обіцяє
Повноцінний урожай, –
Кукурудза вродить,
І череди дадуть приплід;
У засіках обіцяє пшеницю
Березень місяць на цілий рік!

Так співають селяни в Індана-а-Нова і ранньою весною з тривогою поглядають на небо: чи немає де хмаринки, чи не обіцяє вона негоду, чи не розсердиться і цього разу на людей веселий, але норовливий місяць – сеньйор Березень.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Птица-Правда”
Іспанські і португальські казки
Переклад – Т. Шишлової
Видавництво: “Детская литература”
Ленінград, 1980 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: