Павук і мереживо
Сухомлинський Василь Олександрович
Дівчина сиділа біля вікна і в’язала тонке біле мереживо. З темного кутка виглядав чорний Павук. Він не міг відірвати своїх павучихо очей і від жвавих пальців дівчини. Його зачудували міцні нитки й гарний узір.
“Оце-то сітка, — думав Павук. — На таку гарну сітку полетить найхитріша муха”.
Якось дівчина залишила мереживо на столі, сама пішла погуляти. Павук мерщій зі свого кутка виліз на стіл та й усівся на мереживі. І здивувався. Сітка, яку в’язала дівчина, не липуча. Значить, у ній не може заплутатись навіть маленька мушка.
“Дивно, — думав Павук. — Навіщо ж дівчина плете цю сітку?”
Дівчина повернулась до кімнати, сіла край вікна і знов чарувала біля свого мережива.
А Павук у кутку дивився на дівчину й розмірковував: “І навіщо в’язати сітку, як нею не можна ловити мух?!.”
Джерело:
Додаток до журналу
“Барвінок”
№ 9 за 2001 р.