Павук і мереживо

Сухомлинський Василь Олександрович

Дівчина сиділа біля вікна і в’язала тонке біле мереживо. З темного кутка виглядав чорний Павук. Він не міг відірвати своїх павучихо очей і від жвавих пальців дівчини. Його зачудували міцні нитки й гарний узір.

“Оце-то сітка, — думав Павук. — На таку гарну сітку полетить найхитріша муха”.

Якось дівчина залишила мереживо на столі, сама пішла погуляти. Павук мерщій зі свого кутка виліз на стіл та й усівся на мереживі. І здивувався. Сітка, яку в’язала дівчина, не липуча. Значить, у ній не може заплутатись навіть маленька мушка.

“Дивно, — думав Павук. — Навіщо ж дівчина плете цю сітку?”

Дівчина повернулась до кімнати, сіла край вікна і знов чарувала біля свого мережива.

А Павук у кутку дивився на дівчину й розмірковував: “І навіщо в’язати сітку, як нею не можна ловити мух?!.”

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:
Додаток до журналу

“Барвінок”

№ 9 за 2001 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: