Павук та два господарі

Африканські казки

Ось вам, дітки, казка про павука.

Лютував колись давно такий голод, що й не сказати. Ніде не можна було знайти ані крихти хліба, ані краплини води, ні на землі, ні у воді.

Павук та його павучата геть схудли від того голоду. От і пішов якось павук до слона та й каже:

-Господарю, дай Боже тобі довгого життя! Послав мене до тебе гіпопо­там, водяний цар. Він просить тебе позичити йому сто кошиків зерна. А на­томість, коли прийде час збирати врожай, пришле тобі великого коня. Але про це знатимуть лише найдостойніші: ти, він та я. Я й однесу йому те зерно.

А слон йому на те:

-Гаразд. Я не заперечую і нічого поганого в цьому не бачу.

Та й наказав сотні молодих слоненят віднести павукові сто кошиків із зерном.

Подякував їм павук та й послав назад, удавши, що йому треба перегово­рити з водяним царем.

Слоненята пішли собі геть, а павук з павучихою та павучатами позаносили кошики до хати.

Наступного дня павук пішов на берег річки і зайшов у воду. Йде він до царського палацу та й просить дозволу говорити. Йому дозволяють, і він починає:

-Господарю, дай тобі Боже довго жити!

-Здоров був, павуче! Чого тобі треба?

А павук:

-Допоможи мені. Послав мене до тебе земляний цар — слон. У нього є зерно, з голоду він не помре, але йому нема чого покласти в юшку. От я й прийшов позичити в тебе сто кошиків риби. А натомість, коли прийде час уро­жай збирати, слон пришле тобі великого коня.

Зласкавився гіпопотам:

-Гаразд. Мені не жаль.

А павук:

-От і добре. Але про це знатимуть лише найдостойніші: ти, він та я. Я й однесу йому ту рибу.

І сто молодих гіпопотамчиків виставили на берег сто кошиків з рибою.

Подякував їм павук та й послав назад, удавши, що зараз мають прийти сюди слони.

Гіпопотамчики пішли собі геть, а павук з павучихою та павучатами поза­носили кошики до хати.

От і голоду кінець. І врожай час збирати. Посилає слон по павука. Павука знаходять, приводять та й питають:

-А що, павуче, чи збирається гіпопотам, водяний цар, виконувати свою обіцянку?

А павук відповідає:

-Ось я зараз піду до нього та й спитаю, а через день повернусь.

Відпустили павука. Ходив він десь три дні та й повернувся.

Вам, мабуть, цікаво, що ж він робив оці три дні? А ось що!

Пішов він на берег річки, знайшов велике дерево і прив’язав до нього дов­гий міцний мотузок, з тих, що коней в’яжуть. А кінець мотузка відніс до слона та й каже:

-До цього мотузка прив’язаний кінь, якого тобі передає гіпопотам. Зав­тра гіпопотами почнуть витягати його з води. Вони просять, щоб ти допоміг їм. Прив’яжи цього мотузка до великого дерева, а вранці, як побачиш, що воно хилиться, міцніше тримай мотузок, бо то кінь виривається.

-А чи правду ти кажеш, павуче? — питається слон.

-А то як же, чистісіньку правду! — відповідає павук.

І слон починає скликати усіх слоненків.

А що ж робить у цей час павук?

А павук простує до гіпопотама й каже:

-Слон доручив мені привести тобі коня, але він завеликий для мене. Я прив’язав його до дерева. Вранці підіть і потягніть за мотузок. Ото й буде вам кінь.

Наступного ранку гіпопотамові помічники вилізли з води і знайшли дере­во, до якого був прив’язаний мотузок. Той мотузок був натягнутий, мов стру­на, і видно було, що хтось десь далеко смикає за нього. Схопилися і вони за мотузок.

Смикали так слони й гіпопотами за мотузок, шукали помічників, а тоді зно­ву смикали.

От і каже гіпопотам:

-Нехай хтось піде до слона та спитає, що ж то за кінь такий великий.

А слон каже до своїх помічників:

-Нехай хтось піде до водяного царя та подивиться на того коня, що його ніхто з води витягти не може.

Пішли слонові та гіпопотамові гінці і зустрілись на півдорозі і питаються одні в одних про обіцяного коня. Нарешті збагнули, що павук їх обдурив. А слон із гіпопотамом не можуть зрозуміти, в чому справа. Що ж це вихо­дить? Вони обидва винні один одному коня?

Але ось уже всі бачать: найхитрішим виявився павук — видурив у них їжу.

А де ж павук?

А його й слід загубився! Зник у джунглях разом із павучихою та паву- чатами.

От і вірте після цього павукам!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Казки народів Африки”

Упорядник- М. А. Венгранівська

Видавництво:”Веселка”

Київ, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: