<

Павукова родина

Казка Олени Кукуєвицької. Читати українською онлайн.

В одному будинку жив-був маленький павучок. Хоча йому подобалися і дім, і родина, у якої він жив, але він почувався самотнім та нещасливим.

«А у мене немає родини», – зітхав вечорами павучок, дивлячись, як тато читає донці казку.

Вночі, коли люди спали, він також читав книжки. Тобто, звичайно, читати він не вмів, тому перебирав лапками на обкладинці.

Одного разу пізно ввечері павучок почув дзижчання в кімнаті.

– Хто це? Що це? – злякався павучок.

– Та це я, муха! – задзижчала чимдуж муха. – Ти чого не спиш?

Павучок був таким маленьким, що муха його зовсім не боялася. Хоча зазвичай зустріч з павуком для мух закінчується погано.

– Та я книжки читаю, бачиш, – відповів павучок, – А ти чому не спиш? Адже мухи в ночі сплять.

– Та я б залюбки спала. Але ввечері потрапила сюди, а тепер не можу знайти вихід, щоб повернутися додому, – з сумом відповіла муха.

– Та я тобі допоможу! – сказав павучок, – Я добре знаю, де вікно.

Павучок показав мусі вікно. Вона радісно замахала крильцями й полетіла додому спати.

Вранці муха згадала про свого визволителя-павучка та вирішили йому віддячити.

– Агов, павуче, полетіли гуляти! – погукала муха, заглядаючи у знайоме вікно.

Павучок ніколи не був на вулиці, і тому така пригода була для нього цікавою. Він спустився з вікна на своєму павутинні, і муха показала йому дерева, будинки, квіти, машини, багато-багато людей. А ще птахів та звірів. Все дивувало павучка цього дня.

– А це моя родина, – сказала муха, познайомивши павучка з іншими мухами.

– У тебе також є родина? – здивувався павучок, – А ось у мене нікого немає.

Павучок знов засумував.

– Не сумуй, друже! – сказала муха, – Тут, на сусідньому дереві, живуть павуки. Зараз я тебе з ними познайомлю. Вони, щоправда, дещо більші за тебе, тому ми, мухи, їх боїмося.

Сусідські павуки виявилися дуже милими та гостинними. Вони з радістю потоваришували з маленьким павучком, а згодом запропонували йому залишитися з ними назавжди. Так у маленького павучка з’явилася справжня павукова родина.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Залишити коментар



Павукова родина

Казка Олени Кукуєвицької. Читати українською онлайн.

В одному будинку жив-був маленький павучок. Хоча йому подобалися і дім, і родина, у якої він жив, але він почувався самотнім та нещасливим.

«А у мене немає родини», – зітхав вечорами павучок, дивлячись, як тато читає донці казку.

Вночі, коли люди спали, він також читав книжки. Тобто, звичайно, читати він не вмів, тому перебирав лапками на обкладинці.

Одного разу пізно ввечері павучок почув дзижчання в кімнаті.

– Хто це? Що це? – злякався павучок.

– Та це я, муха! – задзижчала чимдуж муха. – Ти чого не спиш?

Павучок був таким маленьким, що муха його зовсім не боялася. Хоча зазвичай зустріч з павуком для мух закінчується погано.

– Та я книжки читаю, бачиш, – відповів павучок, – А ти чому не спиш? Адже мухи в ночі сплять.

– Та я б залюбки спала. Але ввечері потрапила сюди, а тепер не можу знайти вихід, щоб повернутися додому, – з сумом відповіла муха.

– Та я тобі допоможу! – сказав павучок, – Я добре знаю, де вікно.

Павучок показав мусі вікно. Вона радісно замахала крильцями й полетіла додому спати.

Вранці муха згадала про свого визволителя-павучка та вирішили йому віддячити.

– Агов, павуче, полетіли гуляти! – погукала муха, заглядаючи у знайоме вікно.

Павучок ніколи не був на вулиці, і тому така пригода була для нього цікавою. Він спустився з вікна на своєму павутинні, і муха показала йому дерева, будинки, квіти, машини, багато-багато людей. А ще птахів та звірів. Все дивувало павучка цього дня.

– А це моя родина, – сказала муха, познайомивши павучка з іншими мухами.

– У тебе також є родина? – здивувався павучок, – А ось у мене нікого немає.

Павучок знов засумував.

– Не сумуй, друже! – сказала муха, – Тут, на сусідньому дереві, живуть павуки. Зараз я тебе з ними познайомлю. Вони, щоправда, дещо більші за тебе, тому ми, мухи, їх боїмося.

Сусідські павуки виявилися дуже милими та гостинними. Вони з радістю потоваришували з маленьким павучком, а згодом запропонували йому залишитися з ними назавжди. Так у маленького павучка з’явилася справжня павукова родина.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Залишити коментар



Павукова родина

Казка Олени Кукуєвицької. Читати українською онлайн.

В одному будинку жив-був маленький павучок. Хоча йому подобалися і дім, і родина, у якої він жив, але він почувався самотнім та нещасливим.

«А у мене немає родини», – зітхав вечорами павучок, дивлячись, як тато читає донці казку.

Вночі, коли люди спали, він також читав книжки. Тобто, звичайно, читати він не вмів, тому перебирав лапками на обкладинці.

Одного разу пізно ввечері павучок почув дзижчання в кімнаті.

– Хто це? Що це? – злякався павучок.

– Та це я, муха! – задзижчала чимдуж муха. – Ти чого не спиш?

Павучок був таким маленьким, що муха його зовсім не боялася. Хоча зазвичай зустріч з павуком для мух закінчується погано.

– Та я книжки читаю, бачиш, – відповів павучок, – А ти чому не спиш? Адже мухи в ночі сплять.

– Та я б залюбки спала. Але ввечері потрапила сюди, а тепер не можу знайти вихід, щоб повернутися додому, – з сумом відповіла муха.

– Та я тобі допоможу! – сказав павучок, – Я добре знаю, де вікно.

Павучок показав мусі вікно. Вона радісно замахала крильцями й полетіла додому спати.

Вранці муха згадала про свого визволителя-павучка та вирішили йому віддячити.

– Агов, павуче, полетіли гуляти! – погукала муха, заглядаючи у знайоме вікно.

Павучок ніколи не був на вулиці, і тому така пригода була для нього цікавою. Він спустився з вікна на своєму павутинні, і муха показала йому дерева, будинки, квіти, машини, багато-багато людей. А ще птахів та звірів. Все дивувало павучка цього дня.

– А це моя родина, – сказала муха, познайомивши павучка з іншими мухами.

– У тебе також є родина? – здивувався павучок, – А ось у мене нікого немає.

Павучок знов засумував.

– Не сумуй, друже! – сказала муха, – Тут, на сусідньому дереві, живуть павуки. Зараз я тебе з ними познайомлю. Вони, щоправда, дещо більші за тебе, тому ми, мухи, їх боїмося.

Сусідські павуки виявилися дуже милими та гостинними. Вони з радістю потоваришували з маленьким павучком, а згодом запропонували йому залишитися з ними назавжди. Так у маленького павучка з’явилася справжня павукова родина.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Залишити коментар