TOU

Перший раз у дитячий садок

Казки Едуарда Успенського

— Ура! — закричали малята і побігли купальники одягати.

Вони пішли до кімнати з басейном. Вони пішли, а Анфіса плаче, і до них руки тягне. Їй із праскою ходити ніяк не вдається.

Тоді Віра та Наталя їй допомогли. Вони удвох праску взяли і понесли. А Анфіса поряд йшла.

У кімнаті, де басейн, було найкраще. Там квіти росли в діжках. Скрізь лежали рятувальні кола та крокодили. І вікна були аж до стелі.

Всі діти, як почали у воду стрибати, тільки бризги летять.

Анфіса теж у воду захотіла. Вона до краю басейну підійшла і як полетить вниз! Тільки до води не долетіла. Її праска не пустила. Вона на підлозі лежала, і дріт до води не діставав. І Анфіса біля стіни висить і гойдається. Висить, гойдається і плаче.

— Ой, Анфісо, я тобі допоможу, — сказала Віра і насилу праску з краю басейну скинула. Праска на дно полетіла і Анфісу потягнула за собою.

– Ой, – кричить Віра, – Єлизавета Миколаївна, Анфіса не виринає! Її праска не пускає!

—Рятуйте! – Закричала Єлизавета Миколаївна. — Пірнаємо!

Вона була в білому халаті і в шльопанцях, так з розбігу в басейн і стрибнула. Витягла спочатку праску, потім Анфісу.

І каже: — Ця хутряна недотепа мене так змучила, ніби я три вагони вугілля лопатою розвантажила.

Вона завернула Анфісу в простирадло і всіх дітей із басейну повитягала.

—Все, вистачить плавання! Зараз ми всі разом підемо у музичну кімнату і співатимемо.

Діти швидко одяглися, а Анфіса так мокра у простирадлі й сиділа.

Після цього в житті дитсадка було деяке затишшя. Чи Анфіска втомилася збиткуватися, чи за нею дуже уважно всі дивилися, але за обідом вона нічого не викинула. Якщо не рахувати, що вона трьома ложками суп їла. Потім спала тихо разом із усіма. Щоправда, спала на шафі. Але з простирадлом і подушкою, як належиться. Жодних горщиків з квітами по кімнаті не розсипала і зі стільцем за директором не бігала.

Єлизавета Миколаївна навіть заспокоїлася. Лише рано. Бо після полудня було художнє вирізання. Єлизавета Миколаївна сказала дітям:

— А зараз усі ми дружно візьмемо ножиці і з картону вирізатимемо комірці та шапочки.

Діти пішли дружно брати картон та ножиці зі столу. Анфісі ні картону, ні ножиць не вистачило. Адже Анфіса як була незапланована, так незапланована і залишилася.

— Ми беремо картон і вирізаємо кружальце. Отак, — Єлизавета Миколаївна показала.

І всі дітки, висунувши язики, почали вирізати кружечки. У них виходили не лише кружечки, а й квадратики, трикутники та млинці.

— А де мої ножиці? – Закричала Єлизавета Миколаївна. — Анфісо, покажи мені свої долоні!

Анфіса із задоволенням показала чорні долоні, в яких нічого не було. А задні лапи сховала за спину. Ножиці, звичайно, були там. І поки хлопці вирізали свої кружечки та комірці, Анфіса теж вирізала дірочки з підручного матеріалу.

Всі так захопилися шапочками та комірцями, що не помітили, як година минула і батьки почали приходити.

Забрали Наталю, Віталіка, Бориса. І ось тато Віри прийшов, Володимир Федорович.

— Як тут мої?

— Добре, — каже Єлизавета Миколаївна. – І Віра, і Анфіса.

— Невже Анфіса нічого не наробила?

— Як не наробила? Наробила, звичайно. Усіх зубним порошком посипала. Ледве пожежу не влаштувала. У басейн із праскою стрибнула. На люстрі гойдалася.

— Не берете її?

—Чому не беремо? Беремо! – сказала вихователька. — Ось зараз ми кружальця ріжемо, а вона нікому не заважає.

Вона встала, і всі побачили, що її спідниця у кружальцях. І її довгі ноги з усіх кружалець виблискують.

—Ой! – Сказала Єлизавета Миколаївна і навіть присіла. А тато взяв Анфісу і відібрав у неї ножиці. Вони у неї в задніх лапах були.

—Ех ти, опудало! – сказав він. — Сама своє щастя зіпсувала. Прийдеться тобі вдома сидіти.

—Не доведеться, – сказала Єлизавета Миколаївна. — Ми беремо її до дитячого садочку.

І діти почали підстрибувати, підскакувати і обійматися. Так вони полюбили Анфісу.

— Тільки обов’язково принесіть довідку від лікаря! – сказала вихователька. — Без довідки до дитячого садка жодна дитина не пройде.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
Общее собрание

Том 9
Едуард Успенський

Видавництво: “Комета”

1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: