Перський бузок

Це сталося в ті страшні часи, коли всі боялися драконів і відьом.

Завиє у вечері у трубі вітер, знай — це дракон відьму прислав і комусь загрожує лихо. Зазвичай дракони викрадали принцес. Але драконів було багато, а принцес — мало, і ці чудовиська не гидували і жінками менш знатного походження.

Якось уночі вітер завив у трубі будинку, де жила жінка на ім’я Персія з дев’ятьма синами. Що це? Не інакше як дракон на матір позарився — крім неї, в хаті жінок більше немає. Але невже дев’ять козаків свою матінку не вбережуть?

Сини домовилися: один стерегтиме будинок, а решта на роботу ходитиме. Поки старші сини зі зброєю у руках охороняли матір, нічого поганого не сталося, вісім днів пройшли спокійно. Настала черга меншого сина вдома залишатися.

Стоїть він біля воріт, часом на трубу поглядає і нічого підозрілого не помічає. Хлопець уже хотів був зайти до хати пообідати, як почув у саду веселий сміх. Глянув, і що бачить?! Гарна дівчина з червоним маком на грудях.

Вона поманила хлопця – йди до мене! Тільки спершу меч поклади, не подобається мені ця зброя. Хлопець поклав меч, а та одразу давай ще голосніше сміятися, знімає з грудей мак і простягає хлопцю — на, понюхай. По простоті своїй хлопець сунув носа до червоної квітки, і так йому спати захотілося, що тут же й заснув. Тільки встиг помітити, як, ричачи і пирхаючи, примчав дракон, згріб матінку і потягнув по небу, а дівчина обернулася відьмою, сіла на помело і полетіла.

Менший син проспав чимало часу, а прокинувшись, не міг зрозуміти, як йому тепер бути, що сказати братам. Краще одразу піти шукати драконову печеру. Переперезався він мечем, засунув у кишеню окраєць хліба — і в дорогу. Ішов він ішов і під кінець дня бачить: біля дороги втомлений дід сидить і просить:

— Пошкодуй, синку, старого, дай хліба шматочок!

— З радістю, діду, — відповів менший син — Тільки скажи, чи не бачив ти, в який бік дракон мою матінку поніс?

Дідок показав на південь, узяв шматок хліба і залишився сидіти, а хлопець швидко пішов на південь.
Ішов він і до кінця дня — що за диво! — прийшов на те саме місце, де діда залишив. А той знову:

— Скопай мені, синку, землі і яблуню посади. Яблук захотілося, а сили нема посадити.

Менший син швидко викопав мечем яму і посадив деревце, тільки попросив, щоб дідок показав йому дорогу до печери дракона.

Дідок показав на північ. І знову менший син ішов і йшов і до кінця дня — подумати! — знову повернувся туди, де дідок сидів. А той просить ще одну службу послужити: убити змія, який до нього в хату заліз і ночами спати не дає.

Увійшов юнак до хати старого і мечем відрубав змію голову. І попросив дідуся не обманювати його більше.

— Я тричі випробував тебе: твою щедрість, старанність, сміливість. Іди, синку, на захід, і там, де побачиш блукаючий синій вогник буде печера дракона. Тобі з ним тяжкий бій вести доведеться, не знаю, чи живим залишишся. Я тобі чарівне слово скажу, воно оберне тебе в кого ти забажаєш. Тільки запам’ятай: двічі можеш у кого завгодно перетворитися, а на третій маєш неодмінно знову людиною стати, А якщо і втретє кимось обернешся, то залишишся таким навіки.

Юнак запам’ятав чарівне слово та пішов на захід. Ішов він ішов, поки посеред ночі не побачив синій вогник, що кидався.

Хлопець міцно стиснув у руці меч і пішов на вогник, але зав’яз у болоті. І тут бачить! Іде назустріч згорблена жінка, на плечах важку колоду несе. Хто це? Та невже матінка!

Син покликав матір, а та злякано заголосила:

— Ой, синку, навіщо прийшов шукати мене! Із цього болота ще ніхто живим не вибрався. Краще мені одній пропадати, ніж бачити тебе рабом дракона.

— Ні, мамо, — відповів син, — з моєї вини ти до дракона в неволю потрапила. Мій обов’язок тепер врятувати тебе. Сідай на колоду, а я скажу одне слово обернусь річкою і винесу тебе з болота.
Так і вчинили.

Але дракон, побачивши, як попливла його рабиня Персія, погнався за нею. Річка текла, текла, доки не притекла до піщаного поля, і вся вода з неї в землю пішла .

— Матінко, я обернуся конем, сядеш на мене і вхопишся за гриву. Так я перенесу тебе через піщане поле, — сказав хлопець і перетворився на жеребця.

Скакав кінь із вершницею, скакав, а дракон за ними. І не наздогнати йому швидконогого жеребця, але втікачам дорогу раптом широкий і глибокий рів перегородив.

— Синку, обернися знову людиною і сховайся на дні рову, — благала мати, але юнак і слухати її не захотів.

— Нас у тебе дев’ять синів, а мати в усіх лише одна, — сказав він. — Я перетворюся на густий квітучий кущ, а ти сховаєшся в його гілках.

Хлопець сказав чарівне слово, і над ровом виріс густий кущ із пахучими фіолетовими квітами. Персія сховалась у гілках, а дракон промчав повз.

Кущ з пахучими фіолетовими квітами називається Перський бузок — скільки садів він тепер прикрашає!