ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Пещена донька

Болгарські народні казки

Жили собі чоловік і жінка, і була в них донька, та така гарна, що батьки на неї надивитися не могли й не навчили її ніякої роботи. Не раз до неї вже й сватів засилали, а мати все одказувала:
—Дуже пещена наша донька і робити нічого не вміє. Змерзне—кличе:
«Затопіть!» Топимо, щоб нагрілася. А нагріється — гукає:«Гасіть!» — і ми гасимо.

Слухали таке свати й поверталися додому.
Якось прийшов до них літній чоловік та й каже:
—Чув я, що у вас гарна донька. Хочу взяти її за невістку.
Як і всім, мати сказала йому:
—Дуже пещена наша Богданка. І нічого робити не вміє.
А старий відповідає:
—Чого навчили, те й буде робити.
І справили весілля.

У старого було троє синів і дві невістки. На другий день після весілля кожне взялося до роботи. Тільки третя невістка стояла гарно вбрана й нічого не збиралася робити.
Настав час обідати. Усі посідали до столу. Сіла й Богданка. Інші невістки принесли їжу й поклали перед свекром велику пшеничну хлі­бину. Узяв старий хліб, розламав на шматки й поділив між усіма.
—А меншій невістці? — запитала свекруха.
—Вона не голодна,— відповів старий.— Як людина не працює, вона не хоче їсти.
Після обіду всі знову заходилися коло роботи. А невістка сиділа, склав­ши руки. Зібралися вечеряти. Узяв старий хліб і розділив між дітьми.
—А Богданці? — запитала свекруха.
—Вона не голодна,— відповів старий.— Як людина не працює, вона не голодна.

Повечеряли, обміркували, хто що робитиме завтра, та й полягали спати. Лягла й Богданка. Але хіба заснеш голодна? Всю ніч очей не склепила. Ледве дочекалася світанку. А як тільки розвиднілося, тихенько встала, вмилася, замела подвір’я, видоїла корів, випустила телята. Повставали всі, дивилися на невістку й посміхалися. А на обід вона перша накрила стіл, а сіла після всіх. Розламав старий хліб і найбільший шматок подав меншій невістці:
—Ти сьогодні працювала найкраще, тому й даю тобі найбільший шматок.

Минуло два тижні. Невістка вставала раненько й цілий день господа­рювала. І стала вона моторна й роботяща. Ніхто не робив стільки, як вона. На третій тиждень прийшли в село її батько й мати подивитися, як живе їхня пещена донька. їх пізнали ще здалеку і вийшли їм назуст­річ. Вибігла наперед невістка, відчинила ворота й каже:
—Мамо!.. Тату!.. Злазьте швидше з воза та беріться до роботи. Бо тут не так, як удома: хто не працює, тому й їсти не дають.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Болгарські народні казки”

Видавництво: “Веселка”

Київ, 1979 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: