TOU

Петро і меч-гартованець

Українські народні казки

Один бідний селянин мав сина Петра. Маленьким хлопчик бігав, грався з однолітками, а як підріс, то весь час майстру­вав собі рушниці. Його питали, нащо він то робить, а Петро відповідав:
— Хочу бути вояком!
Тато йому говорив, що треба землю орати, треба сіяти й не думати про військо, а він не хотів і слухати. Марширу­вав з рушницею на плечі й вигукував:
— Раз, два, три! Раз, два, три!
Не було з ним чистої години. Одного разу на дорозі Петра здибав мудрець. Спитав його:
— Ким ти хочеш бути?
— Вояком!
— Хочеш бути вояком,— відповів мудрець.— Всіляке ли­хо чекає на тебе.
— Не боюся ніякого лиха! — відрубав Петро.

Тоді мудрець каже:
— Коли ти такий вдався, то вдарся об землю, перекинься на оленя й піди на схід сонця. Придивися добре, як там бідує військо.
— Що ж, можу піти!
Петро ударився об землю, перекинувся на оленя й побіг на схід сонця. Дивився, як там муштрують царських вояків на толоках, мало їсти їм дають, а вночі виганяють з казарми на дощ.
Вернувся Петро у село.
— Ну, ким ти хочеш бути? — спитав його мудрець.
— Хочу бути вояком!
Мудрець подумав і порадив:
— Тепер вдарся об землю і перекинься на зайця. Підеш на захід сонця і подивишся, як там маються вояки.

Петро вдарився об землю, став зайцем і поскакав на захід сонця. Там старші вояків мучили, били гарапниками й каза­ли їм бігати босими по морозі навколо казарми. Вояки, худі й замучені, їли сухий хліб, сьорбали рідку юшку і прокли­нали свою ДОЛЮ.
Вернувся Петро до мудреця й каже:
— Хочу бути вояком!
Мудрець похитав головою й мовив:
— Коли так, вдарся об землю ще раз, стань орлом і поле­ти на південь. Подивишся, що там робить військо.
Парубок ударився об землю, перекинувся на орла і поле­тів на південь. Тисячі солдатів ішли одні на одних, як чорні хмари: били й убивали, із рушниць стріляли, з гармат бахкали. Небо затягнулося димом, землею текли криваві ріки. Всюди чулися крики, зойки й верески, що волосся на голові щіткою ставало.

Парубок вернувся до мудреця й каже:
— Хочу бути вояком!
Мудрець мовчав. Про щось міркував. Нарешті загово­рив:
— Виджу, що ти є впертий, а я впертих люблю і допома­гаю їм, чим можу. І тобі допоможу. Іди до війська, але знай одне: як важка буде дорога — перекидайся на оленя. На­бридне бути оленем — перекидайся на зайця. Не схочеш бу­ти зайцем — перекидайся на орла. Щасливої дороги, легіню!
— Дякую, добрий чоловіче.

Попрощався Петро з татом і мамою й пішов до війсь­ка. Але не сидів довго у казармі, бо король виповів війну другому королеві. Військо йшло полями, горами, лісами, по­тім пливло морем. Раптом король крикнув:
— Гов, стійте! Я забув удома меч-гартованець. Хто при­несе його за три дні, за того віддам свою доньку.
Все військо завмерло. Потім один молодий князь вийшов наперед:
— Хто може тобі принести, світлий королю, як не я?
Слова князя вкололи в саме серце одного графа, який дуже не любив його. Граф почервонів і промовив:
— Це державна справа, світлий королю. Тільки я один можу впоратися з нею. Пошли мене.
Нарешті Петро став струнко і каже:
— Я принесу, королю!..
Король поміркував і відповів:
— Ідіть усі троє. Хто принесе меч-гартованець — того бу­де королівна.

Князь, граф і Петро вирушили за мечем-гартованцем. Ко­жен пішов своєю дорогою. Коли віддалилися від війська, Петро вдарився об землю й перекинувся на оленя. Довго біг полями, горами, ярами. Як ноги заболіли, вдарився об землю і став зайцем. Потім перекинувся на орла. Прилетів до сто­лиці, почав літати над королівським палацом. Коли коро­лівна відчинила вікно, він залетів до її покою, вдарився об підлогу і знову став Петром. Поклонився королівні й каже:
— Твій тато забув удома меч-гартованець. Велів, аби мені його дала, бо меч потрібний на війні.
Королівна відповіла:
— Не дам, доки не зробишся таким орлом, як був.
— Коли так, най буде так,— погодився Петро.
Вдарився об підлогу й перекинувся на оленя. Королівна висмикнула коло його лівого вуха три волосіні. Вдарився об підлогу і перекинувся на зайця. Королівна висмикнула коло його лівого вуха три пучечки пуху. Вдарився об підлогу й перекинувся на орла. Королівна висмикнула з його лівого крила три пір’їнки. Ще раз ударився об підлогу і знову став Петром.

Королівна дала меч-гартованець і сказала хлопцеві:
— Коли закінчиться війна — вертайся до мене.
— Чого? — спитав Петро.
— Я хочу бути твоєю жінкою.
— Ти — файна дівчина, королівно. Може, вернуся…
Легінь поклонився, вирушив у дорогу. Як вийшов у поле, вдарився об землю і став оленем. Довго біг, аж ноги заболі­ли. Вдарився об землю і став зайцем. Довго скакав і доска­кав до моря. На березі вдарився об землю і став орлом. Перелетів море і побачив здалеку королівське військо. Вдарив­ся об землю і знову став солдатом.
Та не спішив до короля, бо минула тільки одна днина. А був стомлений. Ліг під дубом і заснув.

Гоноровий князь, що йшов за мечем-гартованцем, заблу­дився в полі. А граф якраз дійшов до дуба. Побачив сплячо­го Петра, витягнув шаблю і перетяв йому шию. Потім за­брав меч-гартованець і поніс королю. Схилив перед ним го­лову й промовив:
— Я сповнив, світлий королю, твій розказ. Тут маєш меч- гартованець!
— Дякую, графе. Як закінчимо війну, то відгуляємо ве­сілля,— моя донька чекає тебе.
Король виграв війну і вирушив з військом до столиці. На другий день сповістив людей, що його донька віддається за графа.
Королівна плаче:
— Не піду за графа, бо то не він приніс меч-гартованець. То був легінь…
Тим часом мудрець не забув про впертого Петра. При­йшов до дуба, приклав голову легіня до тулуба і полляв цілющою водою. Петро ніби прокинувся, глипнув на мудре­ця і проказав:
— Ото добре спав!
— Спав би цілу вічність, якби не я..,
— А де меч-гартованець?
— У короля.
— А де король?
— Уже у столиці. Віддає свою доньку за графа, який приніс йому меч-гартованець.
— А я де був?
— Лежав без голови. Граф стяв її тобі.
— Що ж маю робити? — зажурився парубок.
— Біжи до столиці!

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 13

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Героїко-Фантастичні казки”
Упорядник – І. Березовський
Видавництво: “Дніпро”
1984 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: