ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Петрик – мікроб

Григорій Остер

Як Петрик врятував рідну краплю

В одній краплі води жив мікроб. Звали мікроба Петрик. У Петрика були тато і мама. Теж, звісно, мікроби. А ще у Петрика були дідусі та прадідусі, бабусі та прабабусі, дядьки, тітки, брати рідні, брати двоюрідні, троюрідні, сестри… ціла купа родичів. І всі також мікроби.

Жили вони у краплі води і тому постійно ходили мокрі. Взагалі мікроби дуже маленькі. Їм будь-яка комашка здається більшою за слона. А Петрик був зовсім маленький, бо ще не виріс.

І ось одного разу повз краплю, в якій жили мікроби, пробігала мурашка. Вона побачила краплю і сказала:

– Щось сьогодні спекотно. Чи не випити мені цю краплю? Вона така прохолодна на вигляд.

Мікроби це почули і страшенно злякалися. Вони забігали по краплині, заплакали, закричали. Загалом влаштували паніку.

Один тільки Петрик не злякався. Він висунув голову з краплі і дуже голосно сказав мурасі:

– Гей, мурашко, хіба твоя мама не говорила тобі, що сиру воду пити не можна?!

Мурашка, звичайно, не побачив Петрика, але голос його почув, здивувався і запитав:

– Хто це зі мною розмовляє?

– Це я – Петрик-мікроб, – сказав Петрик. – Я дуже не раджу тобі, мурашко, пити нашу краплю. Ти можеш захворіти, бо у краплі живемо ми – мікроби!

– Дякую, що попередив! – Сказав мурашка. – Ти справжній друг.

І побіг своєю дорогою. А мікроби все хвалили маленького Петрика і раділи, що він урятував рідну краплю від загибелі.

Як Петрика вивчали

Якось прийшли вчені, взяли краплю з мікробами та понесли до своєї лабораторії. Вчені йшли дорогою, несли краплю і розмовляли.

– Давайте міркувати логічно, – сказав Найголовніший учений. – Ми вчені, так?

– Так! – сказав наймолодший науковий співробітник.

– Ми несемо краплю, а в краплі сидять мікроби, так?

– Так.

– Ось ми цих мікробів і будемо вивчати.

– Це дуже слушна думка, – сказав наймолодший науковий співробітник.

І всі інші вчені теж сказали:

– Ми з вами абсолютно згодні.

Вчені принесли краплю до лабораторії та поклали під мікроскоп. А мікроскоп він як бінокль. Якщо дивитись з одного боку – все збільшується, а якщо з другого – зменшується. І ось коли з одного боку мікроскопа зібралися вчені, з другого – мікроби, то мікроби збільшилися, а вчені зменшилися, і всі стали однакові. Не насправді однакові, лише якщо дивитися через мікроскоп.

Вчені дивляться через мікроскоп на мікробів і кажуть: Які цікаві мікроби. Одні – великі, другі – маленькі».

А мікроби теж дивляться через мікроскоп на вчених і кажуть: “Які цікаві вчені”.

Петрику-мікробу захотілося, звичайно, розглянути вчених ближче, він почав розштовхувати всіх і вперед пробиратися. А вчені кажуть:

– Дивіться, який мікроб: найменший, а штовхається.

Тут літній мікроб, Петрика прадідусь, підійшов до мікроскопа і каже вченим:

– Ви не дивіться, що ми бактерії. Мікроби також різні бувають. Бувають шкідливі, а бувають, навпаки, корисні. Ми якраз корисні.

А найголовніший учений йому відповідає:

– Ви не хвилюйтесь, ми знаємо, що ви корисні. Ми вашу краплю навмисне взяли, щоб нашому наймолодшому науковому співробітнику показати. Щоб він також знав. Ми йому вас покажемо, а потім віднесемо назад, де взяли.

– Тоді все добре, – сказав  Петриків прадідусь. – Ми не заперечуємо.

А Петрик дивився-дивився на наймолодшого наукового співробітника і раптом показав йому язика. А молодший науковий співробітник розгубився і теж Петрику язика показав. Він забув, що він науковий, і пам’ятав лише, що він молодший, тож так і зробив.

Тут усі мікроби стали соромити Петрика, а всі вчені – наймолодшого наукового співробітника.

– Фу, як негарно показувати язик, – сказали мікроби.

А вчені сказали:

– Це дуже негарно – язик показувати.

– Ми нашого Петрика покараємо, – сказали мікроби вченим, – ми йому солодкого компоту по обіді не дамо.

– А ми нашого молодшого наукового співробітника покараємо, – сказали вчені, – ми його позбавимо премії.

– А ми, – сказали мікроби, – нашого гуляти не пустимо.

– А ми, – сказали вчені, – нашому відпустку взимку дамо, коли холодно і не можна в річках купатися.

– А ми, – сказали мікроби, – у нашого всі іграшки заберемо.

– А ми, – сказали вчені, – нашому дисертацію, яку він написав, порвемо.

Тут молодший науковий співробітник заплакав, а Петрик хоч і не заплакав, але теж дуже образився.

І всім їх шкода стало. І вчені почали заступатися за Петрика, а мікроби – за молодшого наукового співробітника.

– Ви вже вибачте свого, – сказали мікроби вченим.

– Гаразд. Ми свого пробачимо, тільки й ви пробачите.

А потім вчені попрощалися з мікробами та віднесли краплю на місце. І все-таки в останню секунду Петрик взяв і ще раз показав молодшому науковому співробітнику язика. І той теж Петрику язика показав. Добре, що ніхто цього не помітив

Як Петрик кефір робив

Один із старших Петрикових братів був уже такий старший, що навіть ходив на роботу. Брат працював на молокозаводі – він разом з іншими мікробами сидів у великому казані і робив із звичайного молока – кисле молоко.

А платню йому молоком давали. За шкідливість. Не за його шкідливість – він зовсім не шкідливий був, – а за те, що йому шкідливо було щодня сидіти в молоці. Молоко – воно не прозоре, і сидіти у ньому нудно.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.4 / 5. Оцінили: 16

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Петька-микроб. Сказочные истории”
Григорій Остер
Видавництво: “АСТ”
2019 р.

1 Коментар
  • Юлія
    14.07.2022 23:42

    Чудова казочка. Сину дуже сподобалась та із цікавістю задавав питання аби дізнатися, що д було далі. Те й заснув.? І мені сподобалась казочка. Ще дочитаємо.

    3
    0
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: