<

Піаніст і мухи

Казки Мілоша Мацоурека

Жив-був піаніст, котрий так любив музику, що грав навіть тоді, коли його ніхто не слухав. З раннього ранку до самого пізнього вечора він грав на роялі і ні про що інше, окрім музики, думати не міг.

Він вважав, що його ніхто не чує. Але це було не зовсім так. Його чули мухи. Одна сиділа на вікні, друга — на столі, третя — просто на роялі. Решта прогулювалася стіною, але піаністу вони не заважали, він весь був у музиці. Він грав сонату про літній вечір, тихий і зоряний, зовсім без комарів, а мухи прогулювалися і говорили:

— Скоро розпочнеться концерт. Що ви одягнете?

Тільки це їх і турбувало, а піаніст самовіддано грав і думав лише про музику. Мухи прикидалися замріяними, адже вони мають такі складні проблеми: кого запросити на концерт? Може, маленьких мух із овочевого магазину? Чи велику муху з м’ясної крамниці з її п’ятнадцятьма доньками? А як бути з мухами із молочного магазину? Запрошувати їх чи ні?

Треба все добре обміркувати в тиші та спокої, але піаніст грає та грає, і мухи не можуть зосередитися: концерт ось-ось почнеться, а в них ще нічого не готово. Нарешті піаніст закрив кришку рояля і кудись пішов.

А що ж мухи? У них турбот повний рот: треба поспішати — підрівняти крильця маленьким мушкам, почистити ніжки. Всі вони одягли чорні вечірні сукні, лише деякі одягли фіолетові. Але ось прилетіла велика зелена муха з м’ясної крамниці з п’ятнадцятьма доньками і сіла в перший ряд, хоча у неї чудовий зір.

Тут повернувся піаніст і знову почав грати. Цілком знесилені мухи нарешті зітхнули вільно — можна спокійно побалакати. Та де там! Піаніст продовжував вистукувати по клавішах. І справді, з глузду можна з’їхати. На щастя, через декілька хвилин антракт, і мухи вже в нетерпінні: так їм хочеться побалакати, адже вони зустрічаються лише раз на рік і то за попередньою домовленістю. Коли вони востаннє бачилися, наприклад, із великою зеленою мухою з м’ясної крамниці з її п’ятнадцятьма доньками? А вже незабаром осінь … Але ось нарешті піаніст перестав грати!

За це мухи справді були йому вдячні, вони плескають лапками, а потім усім натовпом вилітають у коридор, і там стає темно від мух. Але так неможливо розглянути фіолетові сукні, тому бідні мухи змушені ходити по стелі і махати лапками мухам, які залишилися внизу. І все одно така прогулянка в антракті дуже приємна, треба освіжитися, доки все знову не почалося, адже піаніст жити не може без музики.

Мухи знову розсілися по місцях.

— Договоримо після того, як закінчиться концерт, — кричали вони одна одній. — Адже не буде він тривати вічно, якось витримаємо!

Мухи взагалі можуть витримати будь-що. Але на що чекати від маленьких мушок? Від них не можна вимагати, щоб сиділи на одному місці.

Піаніст продовжував грати, його пальці так швидко бігали клавішами, що здавалося, ніби пальців у нього більше, ніж лапок у мух. Це було так цікаво, що одна маленька мушка з овочевої крамниці підлетіла ближче, щоб розглянути пальці піаніста. А великі мухи сміялися:

— Погляньте, яка вона спритна! Походжає у піаніста по шиї та по лобі, он сіла прямо на клавіші. Як це мило!

Але тут пролунав потужний акорд, і маленька муха мертвою впала на підлогу.

Усі мухи страшенно розгнівалися:

– Це жорстоко – убити маленьку мушку з овочевої крамниці!

І весь зал загудів від гніву так голосно, що зовсім не стало чути ні рояля, ні піаніста, який продовжував грати сонату про літній вечір без комарів. А мухи покинули зал і полетіли геть. Вони прощалися біля виходу і казали:

— Ну, кому може сподобатися такий концерт?

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело
“О бегемоте, который боялся прививок”
Сказки

Мацоурек Милош

Видавництво: “Махаон”

Москва, 2016.

Залишити коментар