ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Підкидько

Казки і оповідання Віталія Біанкі

Погані хлопці зруйнували гніздо кам’янки, розбили її яєчка. З розбитих шкаралупок випали голі, сліпенькі пташенята.
Тільки одне з шести яєчок мені вдалося відібрати у хлопців цілим.
Я вирішив врятувати заховане в ньому пташеня.
Але як це зробити?
Хто виведе мені його з яйця?
Хто вигодує?
Я бачив неподалік гніздо іншої пташки – берестянки. Вона нещодавно відклала своє четверте яєчко.

Але чи прийме берестянка підкидька? Яйце кам’янки чисто-блакитне. Воно більше і зовсім не схоже на яєчко берестянки: ті – рожеві з чорними цяточками. І що буде з пташеням кам’янки? Адже воно ось-ось має вилупитися з яйця, а маленькі берестянки вилупляться тільки ще днів за дванадцять. Чи стане берестянка вигодовувати підкидька?
Гніздо берестянки було розташоване на березі так невисоко, що я міг дістати його рукою.
Коли я підійшов до берези, берестянка злетіла з гнізда. Вона літала по гілках сусідніх дерев і жалібно посвистувала, немов благала не чіпати її гнізда.
Я поклав блакитне яєчко до її рожевих, відійшов і сховався за кущ.

Берестянка довго не поверталася до гнізда. А коли, нарешті, підлетіла, не одразу сіла в нього: видно було, що вона з недовірою розглядає чуже блакитне яйце.
Але все ж таки вона сіла в гніздо. Отже, прийняла чуже яйце. Підкидьок став приймаком.
Але що буде завтра, коли маленька кам’янка вилупиться з яйця?
Коли вранці наступного дня я підійшов до берези, з одного боку гнізда стирчав носик, з іншого – хвіст берестянки.
Сидить!
Коли вона злетіла, я зазирнув у гніздо. Там було чотири рожевих яєчка і поруч із ними – голе сліпе пташеня кам’янки.
Я сховався і скоро побачив, як прилетіла берестянка з гусеничкою в дзьобі і засунула її до рота маленької кам’янки.
Тепер я був майже впевнений, що берестянка вигодує мого підкидька.

Минуло шість днів. Я кожного дня підходив до гнізда і кожного разу бачив дзьобик і хвіст берестянки, що стирчали з гнізда.
Дуже мене дивувало, як вона встигає і кам’янку годувати і висиджувати свої яйця.
Я мерщій відходив, щоб не перешкодити їй у цій важливій справі.
На сьомий день над гніздом не стирчали ні дзьобик, ні хвіст. Я подумав: «Це кінець! Берестянка покинула гніздо. Маленька кам’янка померла з голоду».
Але ні, у гнізді лежала жива кам’янка. Вона спала і навіть не тягнула вгору голівку, не роззявляла рота: отже, була ситою. Вона так виросла за ці дні, що покривала своїм тільцем усі рожеві яєчка.
Тоді я здогадався, що приймак віддячив своїй новій матері: теплотою свого тіла він грів її яєчка – висиджував їй пташенят.

Так воно й було. Берестянка годувала приймака, приймак висиджував її пташенят.
Він виріс і вилетів із гнізда у мене на очах. І як раз до цього часу вилупилися пташенята з рожевих яєчок.
Берестянка почала вигодовувати своїх рідних пташенят і вигодувала їх на славу.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Рассказы и сказки”
Виталий Бианки
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: