TOU

Підземний перехід

Григорій Остер

— Там нікого немає! – сказав папуга. — Зате я знайшов вихід!

— Де? — зрадів удав.

— Та ось він! — показав папуга на дірку, з якої він щойно виліз.

— Але ж це вхід! – здивувався удав.

— Це звідси вхід, — пояснив папуга, — а звідти зсередини — вихід.

— Тоді зрозуміло! – Сказав удав. — Бо я думаю, що це за дивна така дірка. Два входи та жодного виходу.

Коли мавпа побачила, що з дірки виліз не хтось дуже страшний, а папуга, і почула, що в дірці більше нікого немає, вона вирішила, що можна спокійно спуститися вниз. Мавпа вже почала спускатися, коли раптом почула, що над її головою хтось зітхає.

Мавпа подивилася і побачила, що на пальмі разом з нею сидить слоненя.

— Слоненя! — здивувалася мавпа. — Хіба ти вмієш лазити пальмами?

— Не вмію! — зітхнуло слоненя.

— А як же ти сюди потрапило?

— Це мені також дуже цікаво! — сказало слоненя. — Я сюди, здається, вибіг. Або застрибнув!

— Як застрибнув?

— З розбігу! — пояснило слоненя.

— По-моєму, ти застрибнув не з розбігу, а з переляку, — сказала мавпа.

— Чесно кажучи, — зітхнуло слоненя, — тепер мене не дуже цікавить, з чого я застрибнув. Тепер, мавпо, мене набагато більше цікавить, на що я зістрибуватиму. Хотілося б на щось м’яке.
Мавпа подивилася униз і сказала:

— Там одні кактуси.

— Кактуси мені не підходять! — сказало слоненя, обіймаючи пальму.

Тут папуга внизу почув, як слоненя і мавпа розмовляють на пальмі. Він задер голову і закричав:

— Гей! Чим ви там займаєтесь?

— Хочемо вниз! — відгукнулося слоненя.

— Так у чому ж справа? – здивувався папуга. — Злазьте!

— Я злізу! – сказала мавпа. — А слоненя не вміє злазити.

— Якщо він не вміє злазити, — порадив удав, — хай стрибне!

— Я стрибнув би! — сказала слоненя. — Якби пальма не була такою високою! Чи не можна мене звідси зняти? — спитало слоненя.

Папуга обійшов навколо пальми.

— Цю пальму можна зрубати, — сказав папуга, — тоді вона впаде.

— А я? — спитало слоненя. – Я теж впаду?

— Так! – сказав папуга. – Ви впадете разом.

— Хіба не можна зробити так, щоб ми впали окремо? — спитало слоненя. — Чи краще, щоб вона впала без мене?

— Ні! — похитав головою папуга. — Тут одне з двох: або ви падаєте разом, або не падаєте зовсім. По інакшому не буде!

— Я міг би нагнути цю пальму до землі! – Запропонував удав. — І тоді слоненя зійшло б на землю.

— Це ідея! – Зрадів папуга і почав керувати. – Ти, мавпо, злазь і відійди вбік, а ти, удав, берись хвостом за пальму і нагинай її, нагинай, нагинай, поки вона не зігнеться. І тоді ти, слоненя, зістрибнеш!

Удав схопився хвостом за пальму, на якій сиділо слоненя, і став нагинати її до землі.

Він її нагинав, нагинав і нагнув.

Коли слоненя, яке міцно трималося за пальму, опинилося біля самої землі, папуга скомандувала:
— Відпускай!

По цій команді слоненяті треба було відпустити пальму і зістрибнути на землю. Але слоненя не зрозуміло, кому папуга командує, йому чи удаву. І про всяк випадок не відпустило пальму.

Удав також нічого не зрозумів. Тому про всяк випадок він пальму відпустив.

І коли удав її відпустив, вона дуже швидко випросталася, ця пальма. І слоненя від неї відірвалося і теж надзвичайно швидко кудись полетіло.

Коли слоненя повернулося, воно з докором подивилося на своїх друзів і сказало:

— Там також ростуть кактуси. Там, куди я прилетів. Такі самі колючі.

— Нічого! — втішила його мавпа. – Не переймайся. Зате ти більше не стрибатимеш на такі високі пальми.

— Я більше ні на які не буду! — сказало слоненя. — Я дуже злякався, тому й застрибнув на пальму.

— Ти поспішив! — сказав папуга слоненяткові. — Ти надто поспішив лякатися! Якби ти так не поспішав, ти би побачив, що лякатися нічого, бо нічого страшного немає.

— Так! – підтвердив удав. — Із цією справою поспішати не варто. Перш ніж чогось боятися, треба спочатку подивитися: страшне воно чи не страшне. А то навіщо даремно боятися? Ти його боїшся, а воно, можливо, зовсім і не страшне.

А потім слоненя, папуга, удав і мавпа стали бавитись в підземний перехід.

Удав, папуга і мавпа по черзі влазили в одну дірку, а вилазили через другу.

І кожна дірка по черзі була входом, то виходом. Слоненя не лазило з ними. Воно не поміщалося у дірці.

Тому слоненя проводжало своїх друзів біля входу, а потім бігло і зустрічало їх біля виходу. І навпаки!

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.2 / 5. Оцінили: 10

Поки немає оцінок...

Джерело:
“38 папугаев”
Збірка казок
Григорій Остер
Видавництво: “АСТ”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: