Півень і перлина

Раз Півень грібся в купі гною
Й знайшов Перлове Зернятко сяйне.
І каже: «Іч, яке дрібне!
Пуста річ над пустою!
Дарма так дорого Їх звикли цінувать!
А я б радніший був, — по правді-бо сказать,
Зернятку ячному: хоч не таке вже дивне,
Та тривне».

***

Отак і в неуків отих:
Що їм не до тямку, то все пусте у них.

Переклад М. Терещенка