ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Подорож листа

Оповідання Валентини Вздульської

Листа написала Марта. Це був лист про її заповітне бажання. Прохання вмістилося в кілька слів, а сам лист — у конверт із маркою.
На конверті Марта написала: “Святому Миколаю”.

Уранці Марта з татом вкинули листа до поштової скриньки. Там уже було чимало інших листів. Коли Мартин лист спробував втиснутися, вони забуркотіли й заштовхали його в куток.

Незабаром прийшов поштар. Він дістав зі скриньки конверти, щоб віднести їх адресатам. Тоненький Мартин лист застряг у кутку, і поштар його не помітив.

Однієї осінньої ночі здійнявся сильний вітер. Він видув листа зі скриньки й закружляв з останнім листям. “Я лечу до Святого Миколая!” — радів лист, літаючи над дахами.

На ранок вітер ущух. Двірник змів листа разом із листям із хідника і вкинув до сміття. Лист застряг між шкірками помаранчів і старими газетами. І заплакав.

Наступного дня над смітником пролітала зграя ворон. Одна з них помітила яскраву марку, підхопила листа й понесла до себе в гніздо. “Ця пташка мені допоможе!” — лист сповнився надії.

Пролітаючи над вокзалом, ворона побачила на пероні червоного ґудзика. Вона випустила листа й метнулася за знахідкою. Лист упав у товарний вагон. Потяг свиснув і рушив.

За кілька днів вагон, у якому їхав лист, опинився в порту. Його повантажили на великий корабель. Корабель загудів і поплив у далекі краї. “Нарешті я пливу до Святого Миколая!” — радів лист.

Минули зима, весна й літо. Знову настала осінь. Лист плавав на різних кораблях і побував у багатьох країнах. Він старався не втрачати віри. Але це було важко. “Заповітне бажання Марти ніколи не справдиться”, — журився він.

Одного листопадового дня лист повернувся в той самий порт, з якого відплив рік тому. Капітан корабля помітив на палубі сиротливий старий конверт. “Святому Миколаю”, — було написано на конверті дитячою рукою. Він прочитав зворотну адресу і впізнав її. Це був будинок на сусідній вулиці в його рідному місті.

Удома капітан розказав про знахідку своєму синові Максиму. Разом вони вирішили повернути листа. У день Святого Миколая капітан із сином прийшли в гості до Марти. За рік дівчинка підросла, але її заповітне бажання не змінилося. Тепер вона розуміла, чому її прохання не було почуте.

Щоб розвеселити Марту, капітанів син подарував їй човника. Марта подякувала й пригостила гостей чаєм із тістечками. А потім вони з Максимом гралися в піратів.

Скоро Марта і Максим стали справжніми друзями. Марта геть забула про старого листа. Проте лист не журився тим. “Моя подорож нарешті завершилася”, — радів він, бо знав ті кілька слів Мартиного заповітного бажання:
Хочу мати справжнього друга.

Марта

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.4 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Подорож листа ”
Валентина Вздульська
Видавництво : “ Братське ”
2016 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: