<

Марія Познанська

Читати онлайн вірші для дітей Марії Познанської

Список творів

Здрастуй , сонечко!

Я всміхаюсь сонечку:
– Здрастуй, золоте!
Я всміхаюсь квітоньці –
Хай вона цвіте!
Я всміхаюсь дощику:
– Лийся, мов з відра!
Друзям усміхаюся –
Зичу їм добра!

Про золоті руки

Сідайте, діти, у гурті:
Зустрілися ми знову!
Про славні руки золоті
Я поведу розмову.
Ті руки звичні до землі,
Будують, вміють шити…
Ми часто бачим мозолі
На їх долонях, діти.

Спи, моя мамо!

Нехай тобі сниться
В нашому полі висока пшениця.
А за пшеницею – нижче, в долині –
Льон розцвітає – мов оченьки сині!
Полем-долиною йдеш ти у ланку…
Спи, моя мамо, до ранку!

Весна

Ще по ярах біліє сніг
І спить озимина, Та вже з гори струмок побіг, –
До нас прийшла весна/
Землі торкнулася крилом –
Промінням золотим,
І враз повіяло теплом
Над лісом молодим.
Немовби в синьому вінку
Галява між дубів:
То квітнуть проліски в ліску
І синій сон розцвів.

Пісня проліска

Я – перша квіточка весни,
Я – пролісковий цвіт,
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ
У мене очі голубі,
Такі, як неба синь.
Росту між кленів і дубів,
Люблю і сонце, й тінь.
Зелені рученьки мої
Листочками зовуть.
Я полюбив ліси й гаї,
Живу я здавна тут.
І вірю: люблять всі мене,
Як весну золоту,
Бо знають, що зима мине,
Коли я розцвіту.

Журавлики

Це хто курличе уночі
І на самім світанку?
Летять журавликів ключі,
Виспівують веснянку:
– Курли-курли, курли-курли!
Щасливі та веселі,
Ми знову в край наш прибули
До рідної оселі!
-Скажіть, журавлики, скажіть –
Так важко вам летіти!
Чому б у вирії не жить
І весноньку і літо?
– Курли-курли, курли -курли!
Забудемо про втому.
Та ми б і жити не змогли,
Щоб не летіть додому.

Співай, соловейку!

Аж гнеться калина від співу дзвінкого!
Це хто там співає? Не видно нікого.
Погляньте пильніш у калину рясну:
Ото соловейко стрічає весну.
Щебече, витьохкує, срібно сміється.
І де стільки сили у нього береться!
Такий же маленький, а як він співа,
Немовби до нас вимовляє слова.
Співа соловейко про сонце й хмаринку,
Про любу Вкраїну , що квітне в барвінку .
А нам не наслухатись гарних пісень,
В садок під калину приходим щодень.
І дуже ми вдячні маленькій пташині.
Хоча вона взимку жила на чужині,
Та пісню принесла у рідний свій край …
Співай, соловейку, ще дужче співай!

Зелена повінь

Гей, розлилась по селу і по місту
Повінь зелена з зеленого листу!
Наче у річці весняна вода,
Грає, вирує верба молода.
Зашумували на вулиці клени, –
Вулиця тоне у листі зеленім.
Зашумували в дворах явори, –
В листі усі потонули двори …
Повінь зелена гуляє навкруг,
Хвилю свою покотила й на луг,
Вже он дістала до лісу й до гаю.
Як я туди доберуся – не знаю.
Сяду у човник, мабуть, при вітрилі,
Так і пливтиму по листячку – хвилі.

Конвалії

Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх – угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, –
Шкода їхньої краси!

Червень

В золотій хустинці
Дорогі гостинці
Червень нам приніс.
Гляньте, як суниці
В лісі на травиці
Розсипає скрізь!
Налилися вишні
Соковиті, пишні.
Пшениці шумлять.
Червень нам співає
Весело над гаєм,
Кличе в гай гулять.
І мені здається –
Все навкруг сміється:
Луки, гай, ріка …
Я ловлю в долоні
Сонечко червоне, –
Ой, теплінь яка!

Ромашка

На стрункій високій ніжці
Біля річки на лужку,
У хустинці – білосніжці
Стрів я квітоньку таку.
Ясним оком жовтуватим
Усміхалася мені.
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: “Ні!”

Хмарка

З далекого моря занесло хмарину, –
Приніс її вітер, підгонив у спину.
Стомилась, заплакала хмаронька та
І сльози свої пролила на жита,
На гай, на долини –
Сльозини -перлини.
Не стало, не стало у небі хмарини …
А ми засміялись, бо зелено скрізь.
І весело стало від хмарчиних сліз!

Липень

Поглянь, як золотіють липи!
То цвіт рясніє на гіллі.
До нас прийшов смуглявий липень
В новім солом’янім брилі.
Це жито липневі у полі
Дало соломи на бриля …
Прив’яло листя на тополі.
Від спеки аж пашить земля!
А липень сипле й сипле стріли –
Рожево-жовті промінці.
Уже стоять жита доспілі
І достигають пшениці.

Скоро прийде осінь золота

Покосили пшениці й жита
І незчулись, як минуло літо!
Скоро прийде осінь золота,
Молоде зійде зелене жито.
На м’якій розпушеній ріллі
Буде жито килимом лежати …
Вже летять за море журавлі, –
Їх виходим вранці проводжати.
Зажурились квіти неспроста:
На світанку впали роси білі.
Скоро прийде осінь золота
Жовкне листя у саду на гіллі.

Журавлі летять

Журавлі летять, курличуть,
Шлють останнє “прощавай!”
Літечко з собою кличуть,
Забирають в теплий край.
Ой, як жалко мені літа
І журавликів моїх!
Та не буду я тужити,
Бо весною стріну їх.