Поет і гроші

Якось на бенкеті Кутуб-хана посадили поруч із жебраком поетом. Кутуб-хан був, звичайно, незадоволений і, щоб принизити юнака, запитав:
— Ну, скажи, чи далеко ти пішов від віслюка?
Той, вимірявши поглядом відстань, що відокремлювала їх один від одного, їдко відповів:
— Нас відокремлює вершок. А ось ти від людини відділений непрохідною дурістю!
Хоча на правду, кажуть, не ображаються, Кутуб-хан образився. І задумав помститися поетові. Як? Це ви дізнаєтесь, прочитавши таку історію:
подібно до того, як красуні потрібне дзеркало, щоб побачити своє обличчя, світові потрібен поет, щоб побачити свою душу.
Душа Кутуб-хана не відрізнялася красою, і він не дуже хотів побачити своє справжнє обличчя. Тому, покликавши до себе поета, він сказав йому:
— Ось що, любий! Напиши хвалебну пісню, в якій ти віддаш хвалу всім моїм похвальним якостям. Даю слово – щедро нагороджу тебе за це.
Поет подумав, подумав і…
Кажуть, поезія – мати бідності. І це правда: хто женеться за дзвінким словом, той чує дзвін монет; хто прислухається до гарного звучання слів, для того гроші не звенять. І наш поет був бідний. Як усі поети. Але й він хотів їсти. Як усі люди.
Поет подумав, подумав і погодився. Він написав хвалебну пісню на честь дурня і скнари. Пісня вийшла погана. Нікому, крім замовника, вона не сподобалася, жодна людина не заспівала її ні за столом, ні за роботою. До того ж, Кутуб-хан платити відмовився. Коли поет нагадав йому про дане їм слово, той відповів:
– Ха! Я ж був задоволений словами твоєї пісні, задовольняйся і ти моїм словом, ха-ха-ха!
Поет подумав, подумав і…
Кажуть, бідність – мати поезії. І це вірно: гарна пісня родиться від повної душі та від худого живота; тому бідність і співає!
Не думаючи про гроші, поет написав нову пісню: висміяв жадібність і дурість всіх жирних та могутніх. Пісня вийшла гарна. Всім, крім Кутуб-хана, вона сподобалася, всі співали її за столом, за роботою та ще й чомусь під вікнами Кутуб-хана. Нарешті багатій не витримав, сам прийшов до поета і сказав:
— Я незадоволений словами твоєї нової пісні. Досить із тебе п’ятдесяти золотих, щоб ти більше такого не складав?
Невідомо, чи поет прийняв гроші Кутуб-хана. Але принаймні поезія і бідність, бідність і поезія і досі родичі і живуть в тісній дружбі.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Афганские сказки”
Переклад – Р. Кушнерович
Видавництво: “Детская литература ”
1983 р.

1 Коментар
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: