<

Погано намальована курка

Казки Мілоша Мацоурека

Погано намальована курка

— Курка — лише курка. Немає такої людини, яка б її не бачила і не знала, як вона виглядає. От і давайте її намалюємо, — сказала якось пані вчителька дітям.

Хлопці взяли олівці та почали малювати. Чорним олівцем — чорну курку, коричневим — коричневу, а Якуб вирішив використати всі кольорові олівці, які мав. Він намалював курку з помаранчевою головою, синіми крилами та червоними ногами.

— Якась дивна курка в тебе вийшла, — сказала пані вчителька. – Вам не здається, діти?

Хлопці ледве з парт не попадали від сміху.

— Все тому, — зітхнула вчителька, — що ти Якубе дуже неуважний.

І справді, курка Якуба трохи нагадувала індика, трохи горобця, а трохи павича. Вона була круглою, мов крапелька, і струнка, як ластівка.

— Так, дуже дивна вийшла в тебе курка, — знову зітхнула вчителька. – Двійка.

І замість того, щоб потрапити на виставку дитячих малюнків, курка Якуба опинилася на шафі. Їй було дуже прикро, сумно та самотньо.

— Що мені робити? — обурилася курка і полетіла надвір через відчинене вікно.

Але курка — лише курка, далеко їй не відлетіти. Вона приземлилася у найближчому саду, де росли чудова біла черешня, чорна смородина та червона малина. Сад був чудовий, одразу видно, господар любить його і дбає про нього. Він належав великому знавцю природи, всесвітньо відомому вченому професору Піште, фахівцю з птахів. Він написав про них сім книг і восьму якраз закінчував. Втомившись писати, він вирішив для різноманітності попрацювати у своєму саду. Він доглядав рослини і думав: «На світі стільки птахів, а я жодної не відкрив. Як це сумно!

Він мріяв про те, як одного разу йому попадеться птах, якого ще ніхто у світі не бачив. І раптом він помітив курку, яка клювала чудову чорну смородину, призначену зовсім не для птахів. Таке неподобство будь-кого може вивести із себе. Професор кинувся до неї і почав виганяти  з саду. Курка злякалася, підстрибнула і полетіла, а професор як побачив її у всій красі, побіг за нею слідом, заходився її ловити і нарешті спіймав і приніс додому.

«Яка дивна, курка! – подумав він. — Такого ще ніхто ніколи не бачив. У неї помаранчева голова, сині крила та червоні ноги. Вона трохи схожа на індика, трохи на горобця, а трохи на павича. Вона кругла, мов крапелька, і струнка, як ластівка».

Ці спостереження професор відразу записав, назвав курку своїм ім’ям і поніс її до зоопарку.

Курка – лише курка. Кого вона може зацікавити? Але ця була особлива. У зоопарку піднялася метушня: такий рідкісний екземпляр трапляється раз на двадцять років, та й то не завжди. Директор потирав руки, працівники зоопарку відразу ж почали майструвати для неї клітку, та не просту, а чудову, красиву, прекрасну клітку. Художник намалював табличку і прибив її до клітки. На табличці було написано: «Курка Пішти. Gallina Pistae».

Курка була на вершині блаженства. За нею доглядали, годували, напували, мало порошинки з неї здували. Вона була у центрі уваги, люди валом валили подивитися на неї.

— Такого напливу відвідувачів ми ще не мали, — радів директор зоопарку.

До каси вишикувалася величезна черга, і в цій черзі стояла пані вчителька зі своїм класом. Нарешті вони купили квитки і пішли дивитись на звірів та птахів.

— Отже, — сказала вчителька, — ми з вами щойно бачили коня Пржевальського, а зараз ми перебуваємо перед кліткою дуже рідкісного птаха, так званої курки Пішти. Вона трохи схожа на індика, трохи на горобця, трохи на павича, вона кругла, мов крапелька, і струнка, як ластівка. Зверніть увагу на прекрасний помаранчевий колір її голови, сині крила та червоні ноги.

Діти стояли розкривши рота і дивувалися:

– Яка гарна курка!

Раптом Іванко вигукнув:

— Та це ж курка, яку намалював Якуб!

— Що за нісенітниці ти мелеш? — розгнівалася вчителька. — Які дурні думки спадають тобі на думку! До речі, а де Якуб? Знову він неуважний!

А Якуб у цей час стояв перед кліткою з дикобразом, замість любуватися куркою Пішти.

– Куди ти дивишся? – обурилася вчителька. — Тебе що, не цікавить курка Пішти? Наступного разу залишишся вдома! – Розкричалась вона на весь зоопарк. – Ти просто виводиш мене з себе!

І справді, така неповага до такого рідкісного виду курки будь-кого виведе з себе.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.7 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Джерело
“О бегемоте, который боялся прививок”
Сказки

Мацоурек Милош

Видавництво: “Махаон”

Москва, 2016.

Залишити коментар