Поява в Італії Матути та Портуна

У давнину в грецькій області Етолії жила Іно, дружина місцевого царя Атаманта. У неї було двійко немовлят — сини Леарх та Мелікерт. Семела, сестра Іно, жила в грецькому місті Фівах і була коханою Юпітера. Від нього народила Лібера, якого інакше називали Вакхом. Юнона, ненавидячи всіх коханих свого чоловіка, занапастила Семелу, але на цьому не заспокоїлася. Свій гнів вона перенесла на Іно, сестру Семели. Богиня збаламутила розум Атаманта, і той накинувся на своїх дітей. Він убив Леарха і спробував знищити Мелікерта. Але Іно встигла вихопити немовля з колиски і кинулась тікати. Її невідступно переслідував божевільний Атамант. Так Іно з Мелікертом на руках добігли до морського берега. Бачачи, що жодного порятунку для неї і сина немає, вона з високої скелі кинулася в бурхливе море, воліючи смерть у безодні загибелі від руки божевільного чоловіка.

Проте одна з морських богинь Панопа пожаліла Іно та маленького Мелікерта. Вона підхопила їх і не дала їм потонути. Незабаром до Панопа приєдналися і її сестри — інші морські богині і спокійно понесли мати і сина по бурхливих хвилях. Так потихеньку Іно з сином доплили до гирла Тибра і там при першому ранковому світлі випливли на берег. Поблизу річки був гай, в якому жили вакханки, жриці Вакха. До них і попрямувала Іно з Мелікертом на руках. Але Юнона, все ще переслідуючи сестру своєї суперниці, нашіптувала місцевим вакханкам, що та хоче підступно проникнути в їхні священні таємниці. Сумно розпустили вакханки своє волосся і в гніві накинулися на Іно, намагаючись вирвати з її рук немовля. Відчайдушно закричала Іно, закликаючи на допомогу місцевих богів, їй до поки ще невідомих. У цей час повз проходив Геркулес, який гнав з Іспанії до Греції бугаїв велетня Геріона. Він почув крики Іно і поспішив на допомогу. Побачивши могутнього героя, вакханки розбіглися. Іно розповіла Геркулесу про свої пригоди, і чутка про них рознеслася по околицях.

Почув про них і мудрий Евандр, який жив на тому місці, де в майбутньому буде заснований Рим. Він запросив до себе Іно з сином, а його мати, пророчиця Кармента, не маючи нічого для частування, швидко спекла пиріг і дала страждальниці поїсти. Раптом душа Карменти сповнилася божественною волею. І вона сказала пророцтво, що сповіщало: закінчилися страждання Іно, назавжди залишиться вона тут, куди винесли її з сином морські богині. І сама вона, і син її також стануть морськими божествами. Вони змінять свої імена. Іно місцеві жителі називатимуть Матір’ю Матутою, а її сина – Портуном. Щастя переповнило Іно. Вона, ставши богинею, не обмежилася морем, але на згадку про першу мить своєї появи на італійській землі стала ще й богинею ранкового світла. Портун залишився морським богом і пізніше активно допомагав Енею в його мандрівках.