Полуниці на вареники

Біля хати дозрівають полуниці.
Бабуся підкликала Андрійка й сказала:
—    Тепер наглядай, онучку, за грядкою. Встережеш — будуть тобі вареники з полуницями.
Щодня Андрійко поливає грядку криничною водою й приказує:
—    Швидше дозрівайте, полунички!
Якось прибіг до Андрійка Тимко. Зиркнув на грядку й захоплено вигукнув:
—    Скільки ягід! Дай покуштувати.
Андрійко ніколи не скупився. Зірвав йому кілька.
—    Зачекай, Тимку. Полуниці ще не достигли.
З’їв Тимко полуниці й спитав:
—    Хочеш погратися в піжмурки?
—    Хочу, — зрадів Андрійко.
—    Цур! Я першим жмурюся, — сказав Тимко.
—    Добре, — мовив Андрійко. — Як сховаюсь, то нізащо не знайдеш!
І хлопчик загубився на городі. Сидів між високими соняшниками, сидів, а потім подав голос:
— Тимку, я ту-ут!
Не чути відповіді. Підхопився Андрійко, побіг до хати. Глянув — а на грядці сліди від ніг.
Стебла поламані, листочки прим’яті.
Присів Андрійко біля стоптаної грядки й тихо сказав:
— А я хотів пригостити тебе, Тимку, варениками з полуницями…