Полин — засіб від усіх напастей
У давні часи жив один селянин. Щиро вірив той селянин у чарівні властивості полину. Кожне літо збирав він полин, сушив, у в’язки зв’язував і при цьому примовляв:
— Немає такої напасті, від якої полин не допоміг би.
Якось заліз до нього вночі злодій. Прокрався до хати, витягнув з-під подушки скриньку з грошима і з хати вискочив. Та втекти далеко не встиг — прокинувся селянин. Ось і довелося злодієві в саду під кущем сховатись.
А селянин вийшов на подвір’я, озирнувся, раптом бачить — біля куща сліди. «Не інакше, злодій сліди залишив,— подумав селянин, треба їх краще розгледіти».
Приніс в’язанку сухого полину і розпалив вогонь. Швидко полин спалахнув. Лежить злодій під кущем – сльозами обливається, вогонь вже до п’яток підбирається. Терпів, терпів злодій, та не витримав, кинувся навтьоки.
Біжить і думає: Що це за траву таку він підпалив? Ніяк, чарівна трава — відразу на те місце, де я сховався, вказала! Чудеса! Краще я гроші поверну».
А селянин нічого й не помітив, сидить навпочіпки, сліди злодія розглядає. Раптом бачить: виповзає з кущів злодій, скриньку з грошима простягає.
— Візьми свою скриньку,— каже.— А що за чарівну траву ти підпалював?
— Це полин, засіб від усіх напастей,— відповів селянин, а потім додав: — Навіть від злодіїв.
Джерело:
“Поле заколдованных хризантем”
Японские народные сказки
Видавництво: “Искона”
1994 р.