TOU

Повінь у селі Простоквашино

Казки Едуарда Успенського

Весна в Простоквашино була бурхлива. Сніг як почав танути, так і не зупинявся, поки весь не розтанув. Річка Простоквашка вийшла з берегів, стала на село наступати. Вже й до хати дядька Федора підібралася.
Кіт Матроскін каже:
– Хлопці, треба плавзасобами запасатися: коритами всякими, колодами. Скоро вода до нашого будинку дійде.
Дядько Федір і Шарік погодилися. Полізли вони на горище, знайшли там два старі корита і одну велику мизку. З вечора вони їх дістали, почистили і лягли спати.
Вранці дядько Федір у вікно виглянув:
– Караул!
Під самим вікном крижини у стіну стукають. Того й дивись вода у середину заллється.

Матроскін, Шарік і дядько Федір стали терміново всі речі з підлоги на горище виносити. І килимки, і черевики, і чоботи всякі. Стали всю електрику вимикати.
А кіт чомусь усі вікна в хаті повідчиняв.
– Навіщо? – Запитує дядько Федір.
– А потім! – Відповідає Матроскін. – Це мій секрет. Все одно повен будинок води буде. А так вона швидше виллється.
Потім корита і миску витягли на ганок, сіли в них і попливли на сухе місце – до будинку Печкіна.
А гребли вони чим бог послав: хто ополоником, хто дошкою, хто прикладом фоторушниці.

Раптом Матроскін розвернувся на своїй мисці і поплив назад до будинку.
– Ти чого? – Запитує дядько Федір.
– Мурку забули, – відповідає кіт. – Не хочу, щоб корова Мурка дісталася крижинам.
Він підплив до стайні і вивів корову, що упиралася, знову застрибнув у миску і поплив. Корова Мурка поруч йшла. Вона була нетямуща корова, але не настільки, щоб у холодному сараї в холодній воді гинути.

Будинок листоноші Печкіна стояв нагорі села, і вода до нього не дісталася.
Дядько Федір, кіт і пес підпливли до нього, з радістю вибралися з холодних корит і до Печкіна прийшли.
– Ага, – сказав листоноша Пєчкін, – і від мене користь є! Гаразд, так і бути, поселяйтеся.
Два дні жили у Печкіна дядько Федір, пес та кіт. Дуже затишно жили: телевізор дивилися та пошту на коритах розвозили. На третій день вода почала спадати.
– Усе! Пішли додому! – сказав дядько Федір.
І вони пішли до себе в будинок по вологій землі. Ззаду корова Мурка йшла і стару сорочку листоноші Печкіна дожовувала. Вона її з мотузки стягнула.
Матроскін швидко Мурку в темний сарай запхав, бо з дому багато одягу та рушників випливло.

Коли вони ввійшли в будинок, він був увесь мокрий: фіранки мокрі, пічка, столи і табуретки теж мокрі. А на підлозі у них кілька великих рибин стрибало. Риби у відчинені вікна запливли, а коли вода спала, відпливти не зуміли.
– Ось чому я вікна в хаті відчиняв, – сказав Матроскін. – Треба завжди наперед дивитися. Треба, щоб з усього користь була, навіть від неприємностей.
Вони швидко піч розтопили і стали будинок висушувати. У них цього вечора була дуже смачна рибна юшка. Вони Печкіна покликали. І дуже весело вечеряли.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 13

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Все-все-все лучшие истории о Простоквашино”
Эдуард Успенский
Видавництво : “Малыш”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: