TOU

Повість про Семюеля Віскерса, або котячий рулет

Беатрікс Поттер

Жила в одному селі кішка, яку звали місіс Табіта Твітчит. В неї було троє дітей кішечки: Лапочка, Крихітка і кошеня Том.

Материнство місіс Табіти не було спокійним. Кожного разу, коли вона не могла знайти своїх кошенят, вона знала, що ті обов’язково нароблять якоїсь шкоди.

Того дня, коли вона планувала зайнятися випічкою, аби мати можливість спокійно попрацювати, вона вирішила замкнути своїх дітей у коморі.

Вона швидко зловила Крихітку і Лапочку, а от Тома ніяк не могла знайти.

Місіс Табіта обшукала усі поверхи будинку, вона нявчала і кликала Тома. Вона зазирнула до комори під сходами, шукала в спальні для гостей, де всі меблі були вкриті чохлами від пилу. Потім пішла нагору і облазила все горище, але Тома ніде не знайшла.

Місіс Табіта була дуже засмучена.

Будинок був старий, повний стінних шаф та коридорів. Деякі стіни були чотири фути товщиною, з безліччю маленьких різьблених дверцят у стінній обшивці, з-за якої іноді лунав дивний гамір. А ночами в будинку зникали деякі речі, особливо сир і бекон

В той час, поки мама шукала Тома по всьому будинку, Крихітка і Лапочка штовхнули незамкнені двері комори і вийшли на волю.

Вони побігли прямо до каструлі, в якій підходило тісто, і почали місити його своїми маленькими м’якими лапками.

– Давай зробимо маленькі булочки! – запропонувала Крихітка.

Як раптом у двері хтось постукав, і Лапочка з переляку стрибнула у діжку з борошном.

А Крихітка побігла до олійні й сховалася в горщику з-під масла серед порожніх молочних мисок, що стояли на камінній полиці.

Проте це була всього лише сусідка, місіс Смужка.

Вона постукала в двері, щоб позичити трохи дріжджів. Місіс Табіта зійшла вниз, гірко нявкаючи.

– Заходьте, кузино Смужка, заходьте і сідайте. Я дуже засмучена, кузино Смужка, – говорила Табіта, витираючи сльози. – Мій любий Том пропав. Боюся, що на нього напали щури.

Вона витерла очі фартухом.

– Він – неслухняне кошеня, кузино Табіта. Пам’ятаєте, коли ви запросили мене на чай, він зробив з мого найкращого капелюха котячу колиску? Де ви шукали?

– О! Я обшукала весь будинок! На жаль, неслухняні діти є у кожній родині, – сказала місіс Табіта Твітчит. – Та якби тільки це! В домі повно щурів!

– Я не боюся щурів і допоможу вам шукати. Коли ми знайдемо Тома, покарайте його як слід! Звідки ця сажа на решітці каміна?

– Треба чистити димар. О, лишенько, кузино Смужка, тепер ще й Крихітка та Лапочка втекли. Вони вискочили з комірчини.

Смужка і Табіта знову заходилися обшукувати весь будинок. Вони тикали під ліжками парасолькою Смужки, обшукали всі скрині й комори. Вони навіть принесли свічку на горище і перетрусили всю купу старого одягу в скрині. Ніде нічого! Тільки грюкнули двері, і хтось побіг униз.

– Весь будинок кишить пацюками, – сказала Табіта зі сльозами в голосі. – Я зловила сім щурят у дірці під плінтусом на кухні, вони були в нас на обід минулої суботи. А одного разу я бачила Щурячого батька – це величезний старий щур, кузино Смужка. Я щойно збиралася стрибнути на нього, але він показав мені свої жовті зуби і пірнув у дірку. Щури діють мені на нерви, кузино Смужка, – скаржилася Табіта.

Смужка і Табіта продовжували пошуки. Вони обидві чули дивні звуки з-під підлоги горища. Їм здавалося, ніби хтось розкачує тісто. Але нічого побачити вони не могли.

Кішки повернулися на кухню.

– Ось принаймні одне з ваших кошенят, – сказала Смужка, витягуючи Лапочку з діжки з борошном.

Вони обтрусили її від борошна і поставили на підлогу в кухні. Дівчинка тремтіла від страху.

– Мамо, мамо, – пхинькала Лапочка, – на кухню приходила стара щуриха та вкрала шматок тіста.

Обидві кішки побігли до каструлі з тістом. Вони побачили на тісті подряпини від щурячих пазурів, а частина тіста зникла.

– Куди вона побігла, Лапочка?

Але дівчинка цього не бачила, вона була дуже налякана та сиділа в діжці, заплющивши очі.

Смужка і Табіта взяли її для безпеки з собою, та пішли шукати далі.

Вони знайшли Крихітку в олійні, біля порожніх мисок і горщиків на камінній полиці.

– Ой, мамо, мамо! – говорила Крихітка. – Тут був щур, величезний щур. Він вкрав грудку масла і качалку.

Смужка і Табіта подивилися одна на одну.

– Качалка і масло! О, мій бідолашний сине Том! – вигукнула Табіта, заламуючи лапи. – Качалка? Мені здається, ми чули звук, ніби хтось розкачує тісто, коли заглядали в скриню на горищі.

Смужка і Табіта знову кинулися нагору. Дійсно, звук все ще чувся з-під підлоги горища.

– Це серйозно, кузино Табіта, – сказала Смужка. – Треба послати за Джоном Джойнером – теслярем. Нехай візьме пилку та біжить сюди швидше.

Так, так, саме це і сталося з Кошеням Томом. Дуже нерозсудливо лізти по димарю в старому будинку, де повно величезних щурів, і ти не знаєш всіх ходів і виходів.

Том не хотів, щоб його замкнули в коморі. Коли він побачив, що його мама збирається пекти пироги, він вирішив сховатися.

Він шукав потайне місце, де можна сховатися, як раптом побачив димар. Вогонь був щойно запалений, і в димарі ще не було гаряче, тільки стояв білий задушливий дим від зелених гілок.

Том видерся на ґрати каміна і подивився всередину.

Димар був досить широким, щоб там могла поміститися навіть людина, не кажучи вже про маленьке кошеня.

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: