Повітряні рибки
Казки Марини та Сергія Дяченків
Жила киця Варварка. До неї увесь час приходили неправильні посилки. Мабуть, у неї була поламана поштова скринька.
Одного разу хтось надіслав їй акваріум з рибками і пляшечку шампуню. Варварка не знала, чим годувати рибок, і ненароком вилила у воду шампунь.
А той шампунь як візьметься бульками! А голодні рибки як почнуть ковтати ті бульки! А тоді як надуються, як вилетять з акваріума — великі й прозорі, наче повітряні кульки.
Спочатку вони поковтали усіх мух під стелею, потім позбирали зі столу крихти, а тоді ласо подивилися на кицю Варварку.
— Ні, так далі не піде! — мовила киця, прив’язала до риб’ячих хвостів шнурочки й пішла на базар продавати їх як повітряні кульки.
Один дядько запитує:
— Що це у вас?
— Повітряні кульки, — відповідає киця Варварка.
— Невже? — дивується дядько.
— У кульок не буває очей і плавників!
Підійшла тітонька:
— Що це?
— Рибки, — відповідає киця.
— Неправда, — каже тітка, — рибки не вміють літати в повітрі!
Врешті-решт підійшов один тямущий хлопчик та й каже:
— Це — повітряні рибки. Вони наковталися бульок. Треба дати їм щось гостре, — бульки проткнуться, луснуть — і тоді рибок можна буде знову поселити в акваріумі.
Зібралося дуже багато людей. Стали думати-гадати, що б таке гостре тим рибкам дати.
Дядечко каже:
— Цвяхи.
— Риби не їстимуть цвяхи! — заперечує тітонька.
Інша тітонька каже:
— Дайте їм гострого кетчупу. Заодно й булька лусне, і риба буде смачніша.
А хлопчик як закричить:
— Ці рибки неїстівні! Вони й так натерпілися, а ви їх з’їсти хочете?!
Отак усі думали-гадали, — вже й акваріум принесли, а рибки все не лускаються.
Тут летить оса. Захотіла й вона подивитися, що то за чуди-юди літають.
Коли це найголодніша рибина її — хап! А оса її — кусь! Мильна булька — лусь! Рибина здулася і плюснулася в акваріум.
А оса відлетіла в інший бік.
Друга рибина її — хап! А оса і її — кусь!
І знову рибина здулася й осу виплюнула…
І так усі-всі рибки одна за одною ту осу — хап-хап-хап! А оса їх зсередини — кусь-кусь-кусь! А мильні бульки — лусь-лусь-лусь! А рибки в акваріум — плюсь-плюсь-плюсь!..
А осу після того довелося відпровадити до осиної лікарні — мусили її там підлікувати, бо від тих рибок вона трішечки зсунулася з глузду.
Зате хлопчик приніс додому повний акваріум. Як насипав він рибкам їжі!.. Як вони зраділи! Я-Я-К. . .
А тут і казочці кінець.
Джерело:
“Повітряні кульки”
Марина та Сергій Дяченки
Видавництво: “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”
Київ, 2004 р.