Працьовитий зелен-світ
Лучук Володимир Іванович
Весняним, веселим
і сонячним ранком
в мандрівку зібрались
Тарасик з Іванком.Повітря тремтить
в золотому промінні,
діброва під ноги
простелює тіні.Грайливий ручай
між камінням дзюркоче.Цвітуть горицвіти,
голубка туркоче.Навколо привілля
чудесне, мов казка.— Пограймося в хованки,
жучку, будь ласка!А жук лізе
по стеблині:
— Маю інші
справи нині!Жук жукоче:
— Жу-жу-жу!
Кожну мить
я бережу!
Все біжу,
біжу, біжу…
Зняв від хати
ось загату,
а тепер —
тинькую хату.
А крім того,
кожен день
жученят
учу пісень!Сіла бджілонька
на цвіт.
Хлопчаки біжать:— Привіт!
Нумо, бджілко,
в перегони!
Хто кого
скоріш догонить?— В перегони?
Що ви, діти!
В чашках мед
тримають квіти.
Не поглянеш
навіть
вгору —
треба мед
зібрати
в пору!— А може, мурашки
пограються з нами?Мурашки в мурашник
спішать з вантажами:— Годі, діти!
В дні робочі
лиш до праці
ми охочі,
що й росинки
від турбот
ніколи
схопити
в рот!
Всі ми
зводимо хороми,
на зимовий
лютий час
в дружній спілці,
в спільнім домі
припасаємо припас!— З нами птахи
на дозвіллі
погойдаються
на гіллі!У діброві
колискові
розлягаються пісні,
щоб писклята-
пташенята
підростали
скоро в сні!Ні словами, ні стрибками
не заманиш в гру пташок:
годувать і вчить літати
їм потрібно діточок!Скрізь робота
аж кипить,
не зупиниться
й на мить.— Може, той ручай хоч зможе
з нами байдики побить?— Діти! Треба ж розуміти —
в мене часу теж нема:
мушу трави напоїти,
а не вештатись дарма.
Щук і пліток хороводи
стерегти мені з руки
і нести блакитні води
до широкої ріки…— Всі при ділі!
Всі при ділі!—
кажуть хлопці
посмутнілі…В лісі, в лузі
не вгаває
гомін праці —
всюди рух.ЗНАЙ:
природа
не приймає
і не любить
ледацюг!
Джерело:
“Найрідніші слова”
Володимир Лучук
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1989 р.