<

Про баранця

Казки Іріс Ревю

Жив-був баранець Кудрявчик. Він був дуже впертим, все робив по-своєму, і нікому ніколи не хотів поступатися. Якщо йому говорили «біле», то він обов’язково заперечував «чорне», якщо його запевняли, що так буде «краще», то він вважав, що так буде «гірше». Загалом був упертим, як справжній баран.

Але одного разу, в понеділок, баранець вирішив почати нове життя.

— Я всіх любитиму, не впиратимуся і не сперечатимуся.

Корову він запевнив, що молочко дійсно біле, а вороні сказав, що вона справді дуже чорна. З індичкою він погодився, що коли літо і тепло – це добре, а коли зима і дуже холодно, то погано.

— Як мені ще довести всім, що я їх люблю? – думав баранець. – Може, поспівати? Чи потанцювати? А може, перемогти у змаганнях по бігу?

Але ні співати, ні танцювати, ні бігати на короткі та довгі дистанції баранчиків не вмів.

Зажурився бідолаха. І раптом бачить, що йде до нього пес Барбос. Баранець добре його знав.

— Чого зажурився, Кудрявчик? – Запитав його пес Барбос.

— Так ось вирішив із понеділка почати нове життя, ні з ким не сперечатися, всіх любити, але не знаю, як показати свою любов.

— Та й так усі знають, що ти усіх любиш. Я чув від людей, що весною, коли стає тепло і тобі шуба не потрібна, твою шерсть зістригають і виготовляють із неї чудову пряжу. А з цієї пряжі в’яжуть теплі рукавиці, шкарпетки та інші речі.

– А те, що ти впертий і любиш посперечатися – так це нісенітниця, сперечайся на здоров’я. Ти стільки користі робиш, що на твої суперечки ніхто не звертає уваги.

Баранець від радості заплескав у долоні.

Якщо від мене є всім користь, то це чудово!

Закотилося червоне сонечко за обрій. Вийшов на чергування місяць. Розбіглися по небу золотоокі зірочки. Баранець почав рахувати:

— Одна зірочка, дві зірочки, три… Він не помітив, як заснув.

Баранцям сняться свої сни, а дітям – свої дитячі.

Добраніч!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Залишити коментар