<

Про Дракона

Казки Іріс Ревю

Жив-був на світі дракон. Він був болотяно-зеленого кольору. Крила його були широкими і міцними. На тілі була у нього луска, як в риби,  а на спині здоровенні колючки. Хвіст у дракона був довгий-довжелезний. Звали дракона Маребуа.

Дракон був з характером. Коли хотів — лякав всякого зустрічного, коли не хотів — лежав на дивані, неквапливо помахуючи ногою і пускаючи струмені вогню. Це був справжнісінький дракон.

Прокидався дракон Маребуа рано – раненько і йшов у село народ лякати. Зайде в першу хату, нажене страху одним своїм виглядом, а потім трясеться від сміху.

Піде до другої хати. А там на нього вже чекають. З під пічки вискочить суворий дідусь і хрясь — відро води на голову Маребуа вилиє. Дракон стоїть, не ворушиться. Водичка така приємна! А Маребуа задоволений, що налякав усіх.

Піде до третьої хати. А там на нього вже з лопатою чекають. Як дасть дядько лопатою по хвості – хвіст підніметься, а самому дракону хоч би що. Напустить диму та вогню, народ від нього в підвалах ховається.

І ось одного разу захотілося дракону у справжній битві позмагатися. Прийшов він зранку в село і закричав страшним голосом:

– Виходь, народе, з драконом битися, виходь на бій!

А кому хочеться з чудовиськом у бій вступати? Люди дим та вогонь випускати не вміють. І колючок гострих у людей немає, і хвостів, ні іншої потужної зброї – також немає.

Але головне, якщо позбудеться дракона голови, то у нього на цьому місці нова голова виросте. А в людей нові голови не ростуть! Вийшов сільський народ, а в очі страшному дракону ніхто не дивиться.

І раптом іде прямо на дракона богатир Добруша з палицею залізною. Не сподобалася палиця драконові! Вона – важка, як почне така з боків гладити – мало не здасться!

Накинувся дракон на Добрушу. Полум’я вогняне випускає, зуби страшні показує, хвостом по землі б’є. Страху наганяє. Але не боїться Добруша його. Дивиться прямо, очі убік не відводить.

І тут дракон помічає, що люди не з порожніми руками прийшли. Хтось із поліном, хтось з вилами, хтось із дрючком. Розлютився дракон, та як наскочить на Добрушу. А Добруша давай його по бокам залізною палицею молотити.

Зрозумів тут дракон Маребуа, що він зможе лише за допомогою вогню перемогти. Вдихнув більше повітря і…

Та хтось так засліпив його, що замружився нападник!

А це Сонце свій найгарячіший промінь прямо в очі дракону направило. Потім Сонце широко розкрило свої жовті очі, та промінчики, як руки, в боки поставило і каже:

– Гей, Маребуа! Ти полум’ям вогняним плюєшся, а люди ні. Вони не зможуть упоратися з тобою. Але ти забув, що я, Сонце – розпечена газова куля! Захочу – розплющу тебе, захочу – обсмалю.

Сів тут дракон навпочіпки і почав пробачення просити у людей і Сонця за свої хуліганськи вчинки. Жити йому хочеться!

— Першого разу прощається, — сказала Сонце. – Але, якщо і надалі хуліганити будеш, то погано тобі буде!

Більше дракона Маребуа люди не бачили. Ховається десь. Та й інших драконів щось на наших вулицях не видно.

Люди стали спокійніше спати. Дракони їх не турбують.

Ось така історія із драконами.

А зараз настав час відпочивати. Добре було б за ніч набратися сил!

Давайте все хороше візьмемо до нового дня, а все погане залишимо у вчорашньому

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.2 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Залишити коментар