Про Юлю та чемне слово

Юля смакувала сніданком і відчувала легеньку втому. Це було зовсім не дивно, адже ще мить тому дівчинка бавилася на дворі. Матуся придбала їй чудову іграшку, щоб надувати мильні бульбашки. Вони вигравали усіма барвами веселки: від яскраво-червоного до ніжно-фіолетового. Коли ж мама наполегливо покликала Юлю до сніданку, дівчинка насупилася й надула губки, бо цей цікавий процес треба було припинити. Тепер Юля їла кашу й поглядала у вікно, за яким усе було, як завжди: яблуневе деревце, красуні-ромашки та червона ружа, що так подобалася дівчинці. Розглядаючи це розмаїття, вона підняла погляд до неба і аж роззявила рот від здивування. На небі було безліч білих хмарок, на вигляд схожих на великі бульбашки. Щомиті їх ставало дедалі більше. Тоді Юля згадала, як свою нову іграшку поспіхом кинула на ґанок. «Вітер підхопив її і тепер надуває ці великі хмари-бульбашки», – здогадалася дівчинка.
Вітер, блукаючи небом, дійсно запримітив строкаті мильні бульбашки та милувався ними. Коли ж побачив, як Юля недбало кинула іграшку й побігла в будинок, не втримався і стрімголов спустився. Підняв її та почав видувати ці гарні хмари-бульбашки.
Спочатку вони тішили усіх, та поступово на зміну захопленню прийшла тривога. Дивні хмари потроху закривали сонечко. Згодом пастухи стурбовано гнали отари додому, а квіти складали пелюстки до купи в бутони, щоб зігрітися.
Отож, Юля вирішила діяти. Вона спробувала налякати вітер, щоб зупинити його. Вийшла на двір, грізно тупнула ногою, замахала кулачком і вже збиралася сваритися на нього. Це виглядало трохи дивно й привернуло увагу матусі. Коли ж дівчинка повідомила їй у чому річ, то мама порадила: «Доню, не гнівайся, не погрожуй, а попроси, і вітер поверне твою річ». Тоді Юля опустила кулачки й попрохала: «Вітре-вітеречку, будь ласка, поверни мою іграшку». Вітер, почувши слова дівчинки, знітився. Йому стало соромно, що взяв без дозволу чужу річ, й іграшка вмить опустилася на ґанок.
Юля взяла її в руки й подумала: «Так, добре чемне слово більш дієве, аніж погрози. А ще не варто недбало розкидати свої речі».