Про хлопчика, який гарчав на тигрів

Жив в Індії хлопчик на ім’я Саді. Він любив гарчати на тигрів.

– Будь обережний! – казала йому мама. – Тигри не люблять, коли на них гарчать.

Але Саді її не послухав і одного разу, коли мама пішла на закупи, побіг шукати тигра, щоб на нього погарчати.

Далеко йти не довелося. Тигр стояв за деревом і підстерігав Саді.

Як тільки Саді наблизився, тигр вискочив і загарчав:

– ГРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРР!

У відповідь Саді теж загарчав:

– Грррррррррррррррррр!

Тигр образився. “За кого він мене приймає? – подумав він. – За кішку? За кролика? За енота? Чи, здається, за єнота?”

І ось другого дня, як тільки він побачив на дорозі Саді, він вискочив з-за дерева і загарчав голосніше, ніж колись:

– РРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРР!!!

– Привіт, тигре! – сказав Саді і поплескав тигра по плечу.

Тигр не виносив, коли його поплескували по плечу, і втік геть. Він бив хвостом по землі, точив пазурі і вчився гарчати ще страшніше.

– Я ж тигр! – казав він. – ТИГР! ТИГР-РРРРРРР!

Потім пішов до ставка попити води. Напившись, він глянув на своє відображення у воді. На нього дивився красень тигр, весь жовтий у чорну смужку з довгим хвостом. Він знову загарчав, та так голосно, що сам злякався і побіг. Біг, біг, доки не втомився. “Від кого це я біжу? – подумав він. – Адже то був я сам. О, цей хлопчик зовсім збив мене з пантелику! Не розумію, чому він гарчить на тигрів?”

Другого дня, коли Саді проходив повз, тигр зупинив його.

– Чому ти гарчиш на тигрів? – спитав він.

– Тому що я їх боюсь, – сказав Саді. – А коли я гарчу на них, виходить, ніби навпаки, розумієш?

– Розумію! – відповів тигр.

– Адже тигри – найстрашніші звірі на світі, – вів далі Саді. – Тільки сміливці не бояться гарчати на них.

Тигр був задоволений.

– Страшніше за левів? – спитав він.

– Звичайно! – відповів Саді.

– І ведмедів?

– Набагато страшніше.

Тигр замуркотів від задоволення. Хлопчик починав йому подобатися.

– А ти славний! – Сказав він і лизнув Саді у щоку.

З цього дня вони часто гуляли разом і гарчали один на одного.