ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Про хлопчика-плаксу

Олена Кукуєвицька

Жив-був хлопчик, який часто плакав. Він плакав вранці, коли мама відводила його в дитячий садок. Плакав вдень, коли діти не хотіли давати йому свої іграшки.

Пізніше він плакав ввечері, коли мама приходила за ним в садок, а йому хотілося ще пограти з дітьми. Він плакав від страху, від образи і навіть просто так.

За це діти називали хлопчика плаксою. Хоча взагалі він був хорошим хлопчиком, і у нього було багато друзів.

Одного разу хлопчик-плакса залишився вдома сам. І зовсім скоро він почав плакати. Він сам не знав чому – від страху чи від нудьги. Плакав-плакав хлопчик і раптом побачив, що навколо будинку з’явилося озеро з його сліз.

«Як же тепер батьки зможуть потрапити додому?», – злякався хлопчик і заплакав ще дужче. Від нових сліз озеро стало ще ширшим і ще глибшим.

Щоб озеро не ставало більшим, хлопчику довелося перестати плакати. Він сів і почав думати, як же переплисти його щоб допомогти батькам потрапити додому.

Плавати хлопчик поки не вмів. Коли він про це згадав, то хотів знову заплакати, але злякався, що озеро збільшиться. Він подумав, що зможе переплисти через озеро, якщо одягне свій рятувальний круг, з яким ходить на пляж. Але потім згадав, що його круг порвався, а нового ще не купили.

І тоді хлопчик придумав, що зможе переплисти озеро на резиновому човні. У них вдома був такий човен. Витягнув хлопчик човен, але зрозумів, що без тата надути його не зможе.

Тоді він пішов у татову майстерню, знайшов там інструменти і дошки, і вирішив зробити пліт, щоб переплисти озеро. Поки хлопчик вибирав дошки і цвяхи і придумував, як зробити пліт, озеро з його сліз почало поступово висихати.

Скоро від озера не залишилося і сліду. А в цей час додому повернулися мама і тато хлопчика. Вони легко потрапили додому – адже біля будинку знову стало сухо.

Батьки здивувалися, коли побачили, як хлопчик робить пліт і зовсім не плаче. Він розповів їм, що сталося, поки їх не було вдома. Мама і тато похвалили хлопчика за те, що він не розгубився, а придумав, як собі допомогти.

Поки хлопчик був удома сам і робив пліт, він зрозумів, що сльози горю не допоможуть. Доведеться придумувати вихід з важкої ситуації. А якщо плакати, то розумні думки в голову не приходять.

З тих пір хлопчик майже ніколи не плакав. Але якщо все ж таки плакав, то потім завжди придумував, що робити. Наприклад, якщо хтось з дітей не хотів з ним бавитися, він пропонував пограти іншим дітям. І більше ніхто не називав його хлопчиком-плаксою.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 14

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: