<

Про Конрада, який писав носом

Казки Мілоша Мацоурека

Жив-був один хлопчик на ім’я Конрад, який весь час брехав.

На день народження мама подарувала йому авторучку, він прийшов у школу і давай хвалитися, як він цю авторучку спік на пательні з найкращої муки. Хлопці авторучку крутили і так і сяк, і, нарешті, кажуть: щось ти заливаєш, Конрад, цього не може бути, – але Конрад анітрохи не зніяковів, не почервонів, а недбало так знизав плечима і відповідає: ну от, якщо не вірите, то доторкніться до мого носа, – всі стали тягнути Конрада за ніс, але нічого нового не сталося: ніс у Конрада був довгий, гострий і прямий. А Конраду було страшенно смішно, з таким носом можна будь-кого збити з толку, бреши-не хочу.

І ось, уявляєте, грав Конрад одного разу на спортмайданчику у футбол та авторучку загубив. І, як навмисне, в школі вчителька каже: вийміть зошити та ручки, писатимемо твір про те, як пахнуть квіти, Вона роздала дітям азалії, гвоздики та жоржини, діти поклали на парти зошити, озброїлися ручками, зашморгали носиками, щоб відчути аромат квітів і почали писати.

Даремно Конрад шукав свою нову авторучку, в наплічнику її не було, у кишені теж, тоді він повернувся до Сюзани, яка сиділа з ним за однією партою і каже: у тебе немає чогось, чим можна писати, у моєї авторучки вчора виросли лапки і вона втекла з кішками на дах і, здається, ще не повернулася.

Сюзанна послухала і каже: і чого ти весь час брешеш. Конраде, нічого я тобі не дам. Тоді доторкнися до мого носа – каже Конрад, але Сюзанні ніколи було ніколи цим займатися, вона писала твір про те, як пахнуть квіти і тому вона відповіла так: хто не знає, що у тебе гострий і прямий ніс, але це ще не значить, що ти можеш усім заважати, пиши чим хочеш, я такому брехуну не помічниця.

Ну добре, — погодився Конрад: якщо мені дістався такий чудовий прямий і гострий ніс, то чому б не спробувати ним писати, — і, вмочивши ніс у чорнило, він взявся за справу.

Конрад! – сказала вчителька, коли помітила, як він пише – не пиши носом, це небезпечно для здоров’я.

У цьому я бачу свій обов’язок,— відповів Конрад: мій ніс увесь учорашній день мене про це благав і я присягнув йому страшною клятвою.

Щось мені не віриться, – сказала вчителька: з якого дива твій ніс так зацікавився письмом?

Не вірите? – здивувався Конрад: тоді вам просто необхідно доторкнутися до нього пальцем, але вчителька не хотіла бруднити руки, адже ніс у Конрада був весь перемазаний чорнилом і вона обмежилася тим, що сказала: добре, пиши чим завгодно, але повторюю ще раз: писати носом – небезпечно для здоров’я.

Це була справжнісінька правда: писати носом, справді, надзвичайно небезпечно для здоров’я, просто не встигнеш оком моргнути, а ніс списався і став маленьким-премаленьким, таким маленьким, що їм не те, що букви виводити, понюхати і то нічого не можна, от і Конрад даремно принюхувався до гвоздик, його ніс нічого не відчував, тому Конрад вирішив написати, що квіти не мають запаху, але й це йому не вдалося, бо ніс зник.

Конрад сильно настрашився, ось так раптом ні с того ні с цього, залишитися без носа.  Он, у кожного є ніс, навіть у кішки і у слона, а тут… чхати і то нічим, та й вигляд якийсь дивний і Конрад вирішив: кров із носа, а ніс треба роздобути. Він пішов на пустир за школою, де валявся різний мотлох, лижі, крісло-гойдалка, старі двері, подумав гарненько, щоб йому приставити замість носа і вирішив, що лижа – мабуть, велика, а крісло-гойдалка може зіпсувати зовнішній вигляд, зрештою його вибір зупинився на ручці від дверей і він, справді, приставив собі замість носа ручку до дверей і пішов обідати.

Конрад, бідолаха, що в тебе з носом – зацікавилася під час їжі мама: може з тобою щось сталося?

Так, – відповів Конрад: зі мною трапилася дуже неприємна історія, мій ніс і моя нова авторучка домовилися разом сходити в кондитерську поласувати трубочками з кремом, але коли вони переходили вулицю, їх переїхав асфальтний каток.

Не може бути! – обурилася мама: з якого це часу ніс і авторучка почали відвідувати кондитерську? Ти нахабно брешеш! У них навіть грошей на тістечка нема!

Тоді потягни мене за ніс, — як завжди вивернувся Конрад, і мама слухняно потягнула його за ніс, а ніс  був кривий, ручка від дверей — вона ручка і є, і мама сказала: за те, що ти такий брехун , залишишся без обіду – Конрад сидів за столом, у животі в нього бурчало, та й у голові було не краще: от і дісталося мені за брехню – думав він, все ж таки не варто було писати носом, з цього нічого хорошого не вийшло.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.6 / 5. Оцінили: 8

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Плохо нарисованная курица”

Видавництво: “Средне –Уральское книжное издательство”, 1989 р.

Залишити коментар