ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Про лелеку та горобця

Марія Дем’янюк

«Чогось бракує», – промайнуло в голові лелеки, який щойно прокинувся і вже розплющив одне око. «Чому так тихо? – подумав знову і глянув на світ вже обома очима. – І зовсім невесело, бо панує незвична тиша», – нарешті допетрав птах. Тоді він хутко опустив голову і зазирнув за гніздо, яке височіло на стрісі. Настрій у бузька вмить покращився. Ще б пак, адже він остаточно зрозумів у чому річ. Його друзяка горобець, який віднедавна оселився серед гілля, що й складало лелече гніздо, міцно спав. «Гей, друже, прокидайся, дню новому усміхайся!» – жартівливо сказав бузько.
Цілісінький день пташки бавилися. Літали до озерця, де горобчик сидів на гілочках й спостерігав, як бузько намагається упіймати собі сніданок. Співали пісні. Розглядали хмаринки в небі. Незчулися, як поступово підкралися сутінки. І вже ввечері, коли лелека ліг спати, крізь сон навіявся спогад про сумний ранок.
«Було б добре, якби горобчик знову не проспав, а прокинувся раненько, бо так гірко, коли зрання не лунає його цвірінькання», – подумав він. А далі сон подався від лелеки далеко-далеко, бо він з острахом подумав, що скоро скінчиться літо і треба буде відлітати у вирій. Отож, мабуть, з другом вони розпрощаються.
«Цвірінь-цвірінь!» – звично прозвучало рано-вранці.
Коли наполегливе цвірінькання почулося вже втретє, бузько прокинувся.
У цей день, попри всі намагання, лелеці не вдалося приховати смуток у своїх очах і на запитання горобця він чесно відповів: «Ми неминуче розпрощаємося, бо незабаром лелеки відлітають до південних країн». Іоробчик, який був гарним другом, вирішив полетіти разом із бузьком.

Упродовж наступних днів лелека захоплено розповідав, що чекає на птахів у теплих краях. «Летіти будемо над морем. Воно велике, гарне та блакитно-синє. Дерева високі, широколисті, а тварини дивовижні», – повідав він.
Політ був доволі тривалим, і, зрештою, горобець занудьгував, бо бачив лише небо і лелек, що летіли поруч. Далі побачив море, про яке так багато чув. Спочатку він із задоволенням дивився на синю гладь, а потім задрімав.
Прокинувся уже в Африці. «Поглянь на дерева», – захоплено сказав бузько. Горобчик подивився на дерева з величезним листям і йому чомусь до щему захотілося побачити красуню-берізку поблизу озера. Коли ж пташці закортіло поїсти, добросердний бузько приніс велику зелену жабу, яка остаточно налякала геть принишклого горобця.
Ледве діждався горобчик часу повернення лелек на батьківщину. Поквапливо сів на спину бузьку й полетів. Коли ж його погляд упав на миле озерце й добре знайому берізку, то зацвірінькав так зично, що всі лелеки обернулися й весело поглянули на нього.
Улітку друзі знову були нерозлучними, хоча частенько до горобчика навідувалися сусіди-горобці, щоби він розповів їм про теплі країни.
Літо промайнуло, як завжди, швидко, і коли осінь настирливо постукала у віконце хатин, лелеки знову почали збиратися у вирій. «Сідай, летимо!» – піднесено промовив бузько горобцю. «Ні-ні! – квапливо відказав той. – Я залишуся вдома, бо тут мені наймиліше. І на тебе чекатиму, і наше гніздо збережу, та й тобі буде легше летіти».

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.8 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Марійчині казки”
Марія Дем’янюк
Видавництво: “ФОП Цюпак”
м. Хмельницький, 2018 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: