Про макарони, які пішли на прогулянку
Мілош Мацоурек
Лежати коробці і нічого не бачити — так нудно!
Одного разу в кухонній шафі нудилося приблизно сто двадцять макаронів, і, оскільки вони були італійські, вони розмовляли один з одним італійською:
— Ну так, ну так, нудне у нас життя.
– Ну так, – сказала одна макаронина, – суцільна нудьга, ще, чого доброго, від нудьги з’їмо один одного.
— Сирі макарони їсти не можна, — заперечила сусідка. — А що, коли нам кудись піти? Світ такий великий, у ньому стільки всього цікавого! Є, наприклад, каруселі та гойдалки, театри та розкішні ресторани, зоопарки та бог знає що ще.
– Добре, – погодилася дев’ята макаронина. — Але ж хіба нас туди пустять? Люди нас побачать і скажуть: “О, макарони!” Схоплять і кінець прогулянці.
— Потрібно замаскуватись так, щоб нас ніхто не впізнав, — запропонувала тридцять сьома макаронина. — Давайте одягнемо плащі та капелюхи.
Так вони й зробили.
Сто двадцять макаронів йшли вулицею, а люди казали:
— Дивіться якась екскурсія.
Макарони зрідка зупинялися і запитували перехожих:
— Як пройти до гойдалок, до театру, до зоопарку?
— Ідіть прямо, потім праворуч, потім ліворуч, — пояснювали перехожі.
Макарони побували всюди, побачили гойдалки та каруселі, відвідали театр та зоопарк. Нарешті вони дуже втомилися і замерзли.
– Як було цікаво! – сказали вони. — Усі макарони мали б побачити такі дива. А тепер пішли посидимо в якомусь ресторані, відпочинемо і зігріємось.
Вони попрямували в розкішний ресторан, зручно розташувалися за столиком і почали розмовляти по-італійськи. Офіціант їх почув і вирішив: “Це італійці, зроблю їм приємне, принесу їм італійські макарони”.
І приніс.
Макарони й справді були приємно здивовані — і ті, що сиділи за столиком, і ті на тарілці.
– Яка несподіванка! — вигукнули вони. – Звідки ви взялися?
– Ми, – відповіли наші макарони, – від нудьги мало один одного не з’їли, тому вирішили прогулятися, подивитися світ. Ми так багато ходили, що втомились і замерзли. Сюди ми зайшли відпочити та зігрітися.
— Як ми до цього не додумалися? — вигукнули варені макарони. — Ми б теж могли подивитися світ.
– Ще не пізно. Ми вже багато чого бачили, а ви ні. Давайте поміняємось місцями, — запропонували наші макарони. — Надягніть капелюхи та плащі, а ми залізимо в тарілки.
Варені макарони стрибнули на підлогу, а пан офіціант підбіг і сказав гостям:
Вибачте, я люблю італійців, але як ви поводитеся? Всю їжу розкидали по килиму. Я думав, ви вмієте користуватися ножем та вилкою.
І офіціант побіг за віником та совком.
— Ось вам капелюхи та плащі, — сказали наші макарони новим друзям. — Одягайтеся швидше.
Самі вони залізли в тарілки, занурили ноги у теплий соус, швидко зігрілися, і їм стало дуже добре.
Коли повернувся офіціант з віником та совком, він побачив, що на підлозі немає жодної макаронини, а гості зібралися йти. Він дуже здивувався.
– Куди ви? — спитав він. – Вам не сподобалися макарони?
— Вибачте, — відповіли дивні відвідувачі, — але ж у пристойних ресторанах не подають сирі макарони.
Пан офіціант глянув на тарілки і побачив, що макарони справді сирі. Він почав вибачатися, а сам думав: «Який сором!»
Макарони в плащах посміхнулися і сказали:
– Нічого страшного, буває. З кожним може таке трапитись.
Вони помахали на прощання нашим макаронам і пішли дивитись на гойдалки та каруселі, на весь світ, такий великий та прекрасний.
Джерело
“О бегемоте, который боялся прививок”
Сказки
Мацоурек Милош
Видавництво: “Махаон”
Москва, 2016.