Про макарони, які пішли на прогулянку

Мілош Мацоурек

Лежати коробці і нічого не бачити — так нудно!

Одного разу в кухонній шафі нудилося приблизно сто двадцять макаронів, і, оскільки вони були італійські, вони розмовляли один з одним італійською:

— Ну так, ну так, нудне у нас життя.

– Ну так, – сказала одна макаронина, – суцільна нудьга, ще, чого доброго, від нудьги з’їмо один одного.

— Сирі макарони їсти не можна, — заперечила сусідка. — А що, коли нам кудись піти? Світ такий великий, у ньому стільки всього цікавого! Є, наприклад, каруселі та гойдалки, театри та розкішні ресторани, зоопарки та бог знає що ще.

– Добре, – погодилася дев’ята макаронина. — Але ж хіба нас туди пустять? Люди нас побачать і скажуть: “О, макарони!” Схоплять і кінець прогулянці.

— Потрібно замаскуватись так, щоб нас ніхто не впізнав, — запропонувала тридцять сьома макаронина. — Давайте одягнемо плащі та капелюхи.

Так вони й зробили.

Сто двадцять макаронів йшли вулицею, а люди казали:

— Дивіться якась екскурсія.

Макарони зрідка зупинялися і запитували перехожих:

— Як пройти до гойдалок, до театру, до зоопарку?

— Ідіть прямо, потім праворуч, потім ліворуч, — пояснювали перехожі.

Макарони побували всюди, побачили гойдалки та каруселі, відвідали театр та зоопарк. Нарешті вони дуже втомилися і замерзли.

– Як було цікаво! – сказали вони. — Усі макарони мали б побачити такі дива. А тепер пішли посидимо в якомусь ресторані, відпочинемо і зігріємось.

Вони попрямували в розкішний ресторан, зручно розташувалися за столиком і почали розмовляти по-італійськи. Офіціант їх почув і вирішив: “Це італійці, зроблю їм приємне, принесу їм італійські макарони”.

І приніс.

Макарони й справді були приємно здивовані — і ті, що сиділи за столиком, і ті на тарілці.

– Яка несподіванка! — вигукнули вони. – Звідки ви взялися?

– Ми, – відповіли наші макарони, – від нудьги мало один одного не з’їли, тому вирішили прогулятися, подивитися світ. Ми так багато ходили, що втомились і замерзли. Сюди ми зайшли відпочити та зігрітися.

— Як ми до цього не додумалися? — вигукнули варені макарони. — Ми б теж могли подивитися світ.

– Ще не пізно. Ми вже багато чого бачили, а ви ні. Давайте поміняємось місцями, — запропонували наші макарони. — Надягніть капелюхи та плащі, а ми залізимо в тарілки.

Варені макарони стрибнули на підлогу, а пан офіціант підбіг і сказав гостям:

Вибачте, я люблю італійців, але як ви поводитеся? Всю їжу розкидали по килиму. Я думав, ви вмієте користуватися ножем та вилкою.

І офіціант побіг за віником та совком.

— Ось вам капелюхи та плащі, — сказали наші макарони новим друзям. — Одягайтеся швидше.

Самі вони залізли в тарілки, занурили ноги у теплий соус, швидко зігрілися, і їм стало дуже добре.

Коли повернувся офіціант з віником та совком, він побачив, що на підлозі немає жодної макаронини, а гості зібралися йти. Він дуже здивувався.

– Куди ви? — спитав він. – Вам не сподобалися макарони?

— Вибачте, — відповіли дивні відвідувачі, — але ж у пристойних ресторанах не подають сирі макарони.

Пан офіціант глянув на тарілки і побачив, що макарони справді сирі. Він почав вибачатися, а сам думав: «Який сором!»

Макарони в плащах посміхнулися і сказали:

– Нічого страшного, буває. З кожним може таке трапитись.

Вони помахали на прощання нашим макаронам і пішли дивитись на гойдалки та каруселі, на весь світ, такий великий та прекрасний.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 24

Поки немає оцінок...

Джерело
“О бегемоте, который боялся прививок”
Сказки

Мацоурек Милош

Видавництво: “Махаон”

Москва, 2016.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: