ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Про мисливця, чорний камінець і помаранчеву шкуринку

Африканські казки

Жив собі колись мисливець на ім’я Жоан. Якось, вирушивши на полювання, він побачив біля річки лева й крокодила, які тоді Ворогували. Вгледівши хлопця, крокодил почав проха­ти його:

— О мисливцю, вбий цього лісового звіра, а мене не чіпай, я за це тобі віддячу.
А лев і собі:
— Не слухай його, мисливцю. Вбий цього річкового звіра, а мене не чіпай, я за це тобі віддячу.
— Ні, ні, нікого я не вб’ю, адже ви мої друзі.
А крокодил йому каже:
— Ти повинен убити когось із нас двох, ти ж бо мисливець, то вбий лева, а я тобі віддячу.

А лев і собі:

— Не вбивай мене, я допомагатиму тобі на полюванні.

Хлопець хвилину подумав і вирішив: «Гаразд, якщо я повинен когось убити, то нехай це буде лев». Узяв він рушницю, прицілився, вистрілив у лева і пішов додому.

По дорозі його зустріла одна жінка та й питає:

— Навіщо ти вбив лева? Невже ти не знаєш, що він був нашим захисником у лісі?

— А що я мав робити? Адже я мисливець і мусив був убити одного з них.

Наступного разу побачив Жоан крокодила. Той йому й каже:

— Дякую тобі, друже. Ти врятував мені життя, тепер я тобі віддячу. Хо­дімо зі мною, я познайомлю тебе з моїм батьком.

— А що мені робити з рушницею?

— Залиш її на березі.

Жоан сховав зброю недалеко від берега і ввійшов у воду.

Довго пливли вони по річці, а потім пірнули на дно і ввійшли у велику печеру. Деякий час ішли мовчки, аж ось прийшли до села. Біля однієї хати весело танцювали молоді красуні. Крокодил привітався до них:

— Добридень, красуні.

А вони йому:

— Добридень, друже. Як ся маєш? Це ти рибу впіймав на обід?

— Ні,— відповів крокодил.— Це не риба, це мій приятель. Він мені життя врятував.

— Он воно що! Тоді заходьте до хати, їжте, відпочивайте.

Жоан з крокодилом попоїли, відпочили, а тоді знову вирушили в дорогу. Невдовзі зустріли вони сестру крокодила.

— Добридень. Як ся маєш, братику? Ого, яку ти велику рибу впіймав на обід!

— Ні, люба сестричко. Це мій приятель, він мені врятував життя, і я веду його до батька.

— Он воно що! Тоді йдіть до хати, батько ось-ось має прийти.

По дорозі зустріли ще й матір крокодила.

— Добридень, синочку. Ти що, рибу впіймав на обід?

— Ні, матусю. Це не риба, це мій приятель, я його запросив до нас у гості за те, що він урятував мені життя.

— Тоді йдіть до хати, батько ось-ось прийде.

Пішли вони далі, коли це назустріч їм стара жінка, у якої все тіло було вкрите колючками.

Жоан і каже:

— Добрий день, бабусю. Що це з вами?

Здоров був, синочку. Я дуже хвора, все тіло вкрилось колючками. Але руками їх не витягнеш, це можна зробити лише зубами.

— Лише зубами?

— Саме так.

— Добре, бабусю, я вам їх повитягаю.

Так і зробив. А коли повитягав з тіла старої всі колючки, рот у нього був закривавлений.

Старенька дала йому мазі і вина. Хлопець розтер тіло бабусі, а сам випив вино. Бабуся одужала, і Жоан також.

Тоді бабуся й каже:

— Три Калебунгу!

І відразу з’явився стіл, накритий чудовою скатертиною, що аж угинався від різноманітних страв, солодощів і напоїв.

— Їж, синочку,— сказала стара,— адже ти мене вилікував, хоч я й не твоя бабуся. Інші відмовилися мені допомогти, твердячи, що я не їхня родичка.

Жоан і крокодил почали їсти, а стара питає:

— А куди ти йдеш, синку?

— Йду до батька мого приятеля,— відповідає хлопець.— Я йому життя врятував, ось він і запросив мене до себе в гості.

— Будь обережним, сину. Коли прийде батько крокодила, не сідай ліворуч від нього, а сідай праворуч.

— Дякую, бабусю. Бувайте здорові.

— Будьте і ви здорові.

Пішли вони далі. Нарешті прийшли до хати, сіли в світлиці, а невдовзі прийшов і господар.

— Добрий день, сину! Гарну рибину ти на обід упіймав!

— Добрий день, тату! Це не риба, це мій приятель, що врятував мені життя. Його не можна їсти.

— Ну добре. Сідайте до столу.

Сів крокодилів батько за стіл, а крокодил із Жоаном сіли ліворуч від нього.

Почали їсти, раптом хлопець пригадав слова старої, підвівся і сів праворуч від господаря.

Нараз батько крокодила розкрив пащу, повернувся і вкусив того, хто сидів ліворуч,— свого сина.

— А хай тобі всячина! Я помилився. Думав, що тут твій приятель, а він сів з другого боку. І замість нього я вкусив тебе.

— Батьку, це мій рятівник, ми не можемо його з’їсти. Я запросив його сюди і повинен відвести на землю.’

— Хто приходить сюди, той ніколи не повертається на землю. Але якщо це твій приятель, який урятував тобі життя, нехай повертається, а в дарунок я йому дам бика, козу і курей.

— Ні, тату. Краще хай дістане з вашого живота помаранчеву шкуринку і чорний камінець з-під помаранчевого дерева.

— Нехай буде по-твоєму. Хай увійде в мій живіт і дістане все, про що ти кажеш. Але нехай поспішає, на все це я даю йому лише п’ять хвилин.

Крокодил роззявив пащу, і Жоан увійшов туди. Спустившись у живіт, він побачив помаранчеве дерево. Взяв помаранчеву шкуринку і чорний ка­мінець, що лежав біля дерева. Повернувши назад, сміливець хотів був уже вийти з пащі, як крокодил закрив її. Заплакав син крокодила:

— Тату, не їжте мого друга. Він урятував мені життя і повинен вернутися на землю.

Тоді батько роззявив пащу і випустив Жоана. Попрощавшись з усіма, сміливець повернувся на землю з чорним камінцем і помаранчевою шку­ринкою.

Сторінки: 1 2 3

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 9

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Казки народів Африки”

Упорядник- М. А. Венгранівська

Переклад – В. Кравчук,  Д. Остапчук

Видавництво:”Веселка”

Київ, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: