<

Про шевця

Грузинська народна казка. Читати українською онлайн.

В одному великому місті жив бідний швець. Що за день заробить, то в ввечері проїсть. Так перебивався він з дня на день. Ніколи не ходив він по кав’ярнях. Весь свій заробіток приносив додому і щовечора веселився разом з дружиною і дітьми.

Захотів одного разу цар дізнатися, хто і як живе в його місті. Переодягнувся і пішов вночі бродити по місту.

Дивиться цар – сплять всі, тільки з одного будинку чуються голоси. Постукав цар і увійшов. Бачить – сидить швець і веселиться за вечерею зі своєю сім’єю.

Запросив господар гостя до столу

– Пробач за питання, брате, але скажи, чим ти займаєшся, як можеш ти в такий простий день пити і веселитися, як у свято? – запитав цар.

– Я, брате мій, – швець, що за день зароблю, то увечері і проїдаю з моєю родиною.

– А що ти будеш робити, якщо зачиняться крамниці?

– О, ворогу не побажаю, що тоді зі мною буде, – голодним залишуся, – каже швець.

Пішов цар. На ранок цар наказав, щоб ніхто не працював і не торгував в цей день, – свято, мовляв, сьогодні. Зачинили крамницю і нашого шевця. Увечері знову переодягнувся цар і пішов провідати шевця.

Дивиться, а той так само веселиться, як і вчора.

– А-а, здоров був друже, запрошую тебе до столу! – привітав його швець.

– Як же ти сьогодні веселишся, – запитує цар, – коли наш цар сьогодні всі крамниці позачиняв?

– А будь він був проклятий, наш цар, – каже швець, – закрили мені будку, не можу працювати. Що робити? Вийшов я на вулицю – кому воду приніс, кому дров нарубав, кому у справах збігав – заробив трохи, приніс і ось проїдаю.

Пішов цар. На ранок звелів він привести шевця до палацу, дати йому рушницю і меч  та поставити на дверях вартовим. Цілий день простояв на варті бідний швець, ввечері прийшов додому, сів і зажурився, бо нічого за день не заробив.

– Що ти сумуєш так, дорогий мій, – запитує його дружина, – інші і тижнями не мають, що їсти. Чула я, що і по двадцять і по сорок днів люди голодують, а ми, що одного дня не витримаємо?

Взяв швець, щоб розважитися, палицю і став стругати її. Стругав, стругав і вистругав меч.  Витягнув свій металевий меч з піхов, вклав туди дерев’яний, а сталевий відніс на базар, продав, накупив їжі, приніс додому і, як завжди , весело засів за вечерю.

А цар переодягнувся знову і пішов провідати свого шевця. Знову запросив той царя до столу.

– Сьогодні мене наш дурень – цар  вартовим поставив, як мені було заробити? Прийшов я додому, сиджу голодний і сумую, що їсти нічого немає. Подумав – адже не змусить ж мене цар і справді вбивати кого-небудь? Дістав я свій меч, продав його, а в піхви вклав дерев’яний; де царю дізнатися, що у мене в піхвах?

На ранок взяв швець свій дерев’яний меч і пішов охороняти двері в царський палац.

Сміється цар в душі.

– Ну, тепер покажу я йому, – думає собі.

Викликав цар одного слугу і став сердитися на нього, б’є його, кричить, ніби і справді завинив у чомусь бідняк.

– Кличте зараз же мого вартового, нехай він відрубає голову цього нероби, цього зрадника і брехуна! – кричить цар.

– Великий, шановний царю, прости його, невіглас він, помилився, прости, – благає царя швець-вартовий.

– Не можна його пробачити, він так винен переді мною, що його варто повісити, відрубай зараз же йому голову, а не то, тобі самому голову зніму.

Що робити шевцеві? Встав він, підняв очі до неба і каже:

– Господи, якщо тільки правий цей нещасний і ні в чому не винен він перед царем, хай задеревеніє цей меч!

Сказав і вихопив з піхов дерев’яний меч.

Сподобалася царю його винахідливість. Нагородив він його золотом і сріблом і відпустив.

– Іди і живи, як жив, – сказав йому.

 

Подобається!

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

2.8 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Залишити коментар