TOU

Про слимака-дивака

Казки Гелени Бехлерової

На грядці салати жив собі слимак у маленькій хатці. Сли­мак звався Салатик.
Щодня виглядав він із своєї хатки. І як висунеться, зразу побачить трохи далі за грядками велику білу хату. Там жив городник.
Салатик не міг на ту хату надивитись. Почепив навіть оку­ляри, щоб краще бачити. Нарешті повісив таку об’яву:

— Поставить хочу дім чи так, чи, може, сяк, та от не знаю як.
Хто може в пригоді стати — приходь на проспект Салати.

Вранці завітав на проспект Салати метелик. Забринів своїми прозорими крильцями і облетів хатку навколо.
— А тут немає вікон. Що ж то за хата без вікон!
І за півгодини було готове віконце з прозорими шибами.

Салатик дуже зрадів. Виглядав у віконце до самого обіду.
Коли бачить — до його хатки підбігає павучок.
«Чи не до мене»…— подумав Салатик.
А павучок уже стукав у віконце.
— Добридень, Салатику! Бачу, що маєш вікно у своїй хатці. Але що ж то за вікно без фіранки! Хочеш — виплету… Тюлеву, мережану й міцну. Побачиш!

Салатик аж занімів. Фіранку! Який же бо слимак має фі­ранку!..
Салатик милувався, як спритно бігає павучок навколо, як снує, сплітає тонесенькі нитки. Ще трохи, і на вікні зависла фі­ранка — гарна, тонка, прозора.
— Дякую тобі, павучку! Ти справді майстер!

Та ледве павучок зник за поворотом, прилетіла ластівка.
— Чудову маєш хатку, Салатику! Віконце є, фіранка є, а де ж комин? Поставлю на твоїй хатці комин. Ти ж знаєш, з мене справна мулярка!
— Маю вже вікно, маю фіранку, став, ластівонько, і ко­мин! — зрадів Салатик.
Ластівка була охоча до роботи. А над ставом глини не бракувало.
Салатик мовчки дивився, як ластівка ставить комин.
— Ану поглянь! — сказала ластівка, скінчивши роботу.
— Гарний комин!

Ластівка полетіла, а Салатик роздивлявся комин, крутив ріж­ками і тішився.
— О, в моїй хатці, певно, нічого вже не бракує. Повечеряю і піду спати.
І враз Салатик побачив у вікно осяйну іскорку.
— Щось світиться в темряві… Що б то воно?
Іскорка була вже на порозі.
— Добрий вечір! Я черв’ячок-світлячок. Як у тебе темно, Салатику! Що то за хатка без лампи? Хочеш, зостанусь у тебе і буду світити?
Хто б не хотів такої хорошої лампи!
Світлячок зостався і світив у слимаковій хатці весь вечір.
Відтоді всі слимаки стали навідувати Салатика. Кожний оглядав комин, вікно, фіранку. І кожен казав:
— Дивак отой Салатик! Але хтозна, може, і я свою хату перебудую…
Певно, думають і досі, бо щось не видно слимакових хаток з вікном і комином…

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 10

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Про слимака – дивака”
Гелена Бехлерова
Переклад – Марії Гайдучок
Видавництво : “Веселка”
Київ, 1970 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: