<

Про сумне кошенятко

Казки Марії Солтис-Смирнової

Жило десь на світі маленьке кошенятко.
Мама його дуже любила, обережно носила його з місця на місце, годувала та заспокоювала, коли малюк чогось боявся.
Але одного разу кішка пішла на полювання і довго не поверталася. Спочатку кошенятко чекало маму вдома, але коли дуже зголодніло, вирішило пошукати її.
Малюк блукав вулицями, жалібно нявчав. але мама не озивалась.
Через деякий час він зрозумів, що заблукав. Сів під будинком і заплакав, адже він не тільки загубив маму, а й рідну домівку, де йому було затишно і безпечно.
У будинку, біля якого зупинилось кошенятко, був продуктовий магазин. Якась жінка, побачила нещасне кошеня і налила йому в кришечку молока
Коли малюк поїв, від втоми і переживання він просто заснув.
Прокинувшись, кошеня подумало, що слід собі пошукати місце для ночівлі, бо на вулиці почало смеркати. Та й добре було б щось перекусити.
З такими думками малюк уже не таким пригніченим кроком як раніше побіг по вулиці.
Він не помітив, як на когось натрапив. Це була маленька дівчинка, яка поверталась з прогулянки зі своїм татком.
— Ой, яке миле кошеня, — промовила вона.
— Няв, — відповіло кошенятко, так воно висловило своє вибачення, і подяку.
— Таточку, воно здається заблукало. — сказала дівчинка, — Може візьмемо його до себе додому.
— Воно й справді дуже симпатичне, — відповів батько, — Якщо ти цього хочеш, то беремо.
— Дякую, я буду його гарно доглядати, — відповіла дівчинка, і нахилившись до кошенятка, сказала, — не бійся, я буду тобі хорошою мамою.
— Няв. –подякував малюк і лизнув дівчинку в щоку.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 15

Поки немає оцінок...

Залишити коментар