<

Про те, як наймит став паном

Польська народна казка. Читати українською онлайн.

В одного пана був наймит Мацей. Працював він із ранку до вечора, а заробити нічого не міг.

Раз пішов Мацей у ліс рубати дрова. Коли це з-за кущів виходить дівчина – красуня. Дивилася, дивилася, як він рубає дрова, та й каже:

– Може, ти, хлопче, хочеш бути моїм чоловіком?

Дуже здивувався Мацей.

– Коли ви, панночко, не глузуєте з бідного наймита, то я б не відмовився, взяти вас за жінку,– відповів він, спідлоба дивлячись на дівчину.

– Тоді, Мацей, з сьогоднішнього дня ми з тобою наречений і наречена.

Пішла дівчина в село, знайшла собі хату, накупила різного начиння, посуду – словом, завела ціле господарство. А через кілька днів прийшов її провідати Мацей. Дивиться він на неї і очей відвести не може: до того вона гарна, як на картинці. Радий був він хоч зараз одружитися на ній, та ось біда – грошей немає у нього навіть на вінчання.

Сказав Мацей про свою біду дівчині. Дала вона йому грошей, щоб заручини оголосити, і навіть ще додала, щоб він одяг собі справив. Веліла також на весілля все село запросити.

– Гляди ж,– каже дівчина,– не проси пана на весілля. Бо буде тобі велике нещастя

Наготували страв, поставили на стіл і пішли просити людей на весілля. Запрошують усіх, тільки пана минають. Поцілував Мацей жінку в руку й просить:

– Ти ж дивись, в нас усе є. Чому б нам і пана не запросити?

– Роби як хочеш,– відказує жінка.– Тільки стережися, щоб не було лиха.

Запросили пана, посадили його за стіл в окремій кімнаті. Частують усім, що є найкращого, а він мовчить та тільки очима водить. Побачив це Мацей і шепоче жінці:

– Чого то пан так страшно дивиться?

– А я ж тобі казала: не запрошуй пана. Буде тобі горе.

Відгуляли весілля; кличе пан економа й пита його, як Мацея зі світу звести.

Економ і радить:

– А ви, пане, накажіть йому виорати ваше велике поле за один день.

Пан покликав Мацея до себе.

– Слухай, Мацею, щоб ти мені за один день мою землю зорав. А як ні – прощайся з життям!

Зажурився Мацей, аж заплакав гіркими сльозами. Прийшов до жінки, а та й питає:

– Чого плачеш?

– Як же мені не плакати, коли пан наказав усю свою землю за день виорати. А як ні – він мене вб’є.

– Ось бачиш, я ж тобі казала: не клич пана па весілля! А ти не послухав. Та не журися: все буде гаразд. Бери плуг і йди в поле. Заори одну тільки скибу навколо всього поля.

Мацей так і зробив. Заорав одну скибу навколо поля – і раптом пагорки, луки й видолинки, що були на цій землі, самі зрівнялися, вкрилися чорною ріллею, наче хтось їх виорав за одну мить. Постояв, постояв Мацей, подивився на це й повернувся додому ще до вечора, весело посвистуючи й наспівуючи.

Економ здивувався.

– Що за лихо? Невже він зовсім не орав?

Вийшов у поле, а воно рівнесеньке, як стіл, і гарно виоране. Побіг економ, каже про це панові. Пан гнівається, волосся па собі рве.

– Що ж це ти мені порадив? Тепер не буде де вівці пасти!

– Не турбуйтеся, пане. Накажіть Мацейові вирубати за день ваш ліс.

– Покликати сюди Мацея!

Приходить Мацей, а пан йому:

– Слухай ти, дурню, щоб ти мені за день вирубав увесь мій ліс. Як не вирубаєш – тобі голову зрубаю.

Засмутився Мацей, з плачем іде додому.

– Чого плачеш, Мацою?

– Як же мені не плакати, коли пан наказав за один день увесь ліс вирубати, а не зроблю цього, він мені самому голову зрубає.

– Бачиш, не послухав мене, покликав пана на весілля! Я ж тобі казала: буде нещастя. Та не журися, ми й з цим дамо собі раду. Бери сокиру і йди в ліс. Тільки в хащу не заходь. Стій на узліссі та бий обухом по деревах.

Пішов Мацей і зробив так, як йому жінка сказала. Тільки стукне обухом по дереву – воно й валиться.

Ще сонце високо в небі, а вже всі дерева лежали на землі. Мацей повернувся додому, ходить по подвір’ї та посвистує.

Побачив його економ та аж здивувався. Побіг до лісу – а ліс увесь вирубаний.

Пішов економ до пана. Пан, вислухавши економа, аж за голову схопився та й ну його лаяти за дурну пораду.

– Майте, пане, терпіння, ми того Мацея все одно притиснемо. Біля вашого будинку є став. Нехай він, де хоче, подіне з нього воду. От загадайте не Мацею!

– Покликати Мацея сюди!

Приходить Мацей, а пан до нього:

– Щоб ти сьогодні до ночі осушив мій став! Де хоч подінь з нього воду! А не зробиш цього – прощайся з життям.

Похилив голову Мацей, з плачем пішов додому.

– Чого плачеш, чоловіче? – питає жінка.

– Як же мені не плакати, коли пан наказав до вечора осушити став. А як ні – голову мені зрубає…

Було б мене слухати, то не мав би такого лиха. Та не журися – якось зарадимо біді. Йди до ставу й лягай на березі. А як що буде тебе хтось кликати, тягнути, а навіть бити – не підводься.

Пішов Мацей і зробив так, як йому жінка радила. Чує: вода тільки загула й почала зникати.

Побачив це економ – і до Мацея. Лає його, товче, б’є ногами. Та Мацей і з місця не зрушив.

Прийшов сам пан. Як побачив, що вода із ставу зникає, почав Мацея умовляти, золоті гори обіцяти, аби тільки вій підвівся. А Мацей лежить, ніби нічого й не чує.

Тим часом уся вода із ставу зникла, дно стало сухе.

Розгнівався пан па економа, аж ногами тупотить. Стільки збитків йому, а Мацей живий… Годі економ і радить:

– Влаштуйте, пане, великий бал, запросіть гостей. А Мацеєві накажіть грати на скрипці. Мацей простий мужик, у панів на балах не бував, і грати зовсім не вміє.

– Покликати сюди Мацея!

Покликали Мацея в палац, і пан йому каже:

– Я влаштую бал, а ти гратимеш на скрипці. Як не зробиш цього, накажу тебе вбити.

Тяжко зажурився Мацей, бо відколи жив і не бачив скрипки. Пішов додому з плачем. Побачила його жінка й питає:

– Чого плачеш?

– Як же мені не плакати, коли пан загадав мені на скрипці грати, та ще й сказав – як не буду грати, він мене вб’є. А я ж зроду скрипки в руках не тримав.

– Чи я тобі не казала, Мацею: не проси пана на весілля, бо лихо тебе спіткає. Так і сталося. Але в мене є й на це спосіб. Іди в ліс, вилізь на ялинку, першу скраю, і гойдайся на гілці, аж доки з неї впаде скрипка. Тоді хутенько хапай її й грай, аж поки не втомишся.

Пішов Мацей до лісу й зробив точнісінько так, як йому сказала жінка. Гойдався він, гойдався на гілці, раптом бачить – на землю падає скрипка. Мацей хутенько скочив униз, схопив її й заграв. І так він грав, що люди на селі покинули роботу та слухали, а деякі аж на дах повилазили. Веселий повернувся Мацей додому.

На другий день покликали його грати до пана. Мацей заграв, мов учений скрипаль, а пани почали танцювати. Він грає й грає. Гості вже повтомлювались, просять, щоб вій перестав. А Мацей не хоче.

– Треба,– каже,– панові борг відробити.

З панів уже піт градом ллє, вони й хотіли б перестати танцювати, але не можуть, їм уже й говорити несила, тільки кивають на Мацея, щоб перестав. А Мацей грає веселіше й веселіше.

Почав тут пан благати:

– Мацею, перестань грати! Дам тобі хату й землю, тільки перестань!..

– Не хочу – відповідає

Віддає йому пан половину свого статку, а він не хоче.

– Віддам я тобі весь свій статок, тільки заради бога перестань грати.

– Нехай пан зробить дарчу на мене, я відразу ж і перестану. – І подає йому папір.

Пан танцює, а сам пише, танцює і пише. Написав він, а свідки тут же і підписали.

І тільки тоді Мацей перестав грати.

Після балу наймит Мацей став паном, а пан пішов з палицею по світу.

Подобається!

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“ Польские народные легенды и сказки”

Видавництво “Художественная литература”

Москва, 1965 р.

Залишити коментар