TOU

Про золоту дівчину Магулену та вірного друга

Павол Добшинський

Відтоді королевич часто сумний ходив і ніхто не міг його розвеселити.
Мачуха й на очі не сміла йому навертатися, бо він її в ту ж мить наказав би стратити. Старий король незабаром помер, усе королівство перейшло до сина, але це йому принесло ще більший смуток.

Та от прийшов час, і мала у Магулени знайтися дитинка. За день до того приснилося молодому королю, що мусить він узяти дитину, яка в його дружини народиться, віднести до того стовпа і там залишити. А сам хай повернеться додому і про свого друга думає.

Ледве в нього синок народився, не мовив король нікому ані слова, взяв дитину, приніс її до того стовпа і поклав там, а сам засмучений додому побіг.

Тільки коли був він уже в палаці й думками до свого вірного друга линув, почувся раптом стукіт у двері. Озирнувся молодий король, аж там його друг-мандрівник стоїть — живий, як і раніше, а на руках в нього дитя сидить — теж живе і здорове.

Тут король схопився на ноги, підбіг до нього, і почали вони обійматися і плакати разом. Потім пішли до Магулени і все їй розповіли. А вже потім справили таке свято над святами, якого ні до того, ані після більше не бувало.

— Я там, правда, не був, але від людей чував, що живуть; вони й досі всі разом, веселі й щасливі.

Сторінки: 1 2 3 4 5

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.7 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Казки“
Збірка
Редактор – Т. Г. Сидоренко
Видавництво: “Веселка”
1978 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: